Замовк весь світ, довкола стало глухо. А він на небо зовсім рано полетів, в обійми Бога, що прийняв його до себе, розлуки з рідними він не чекав і не хотів
10 вересня 2023 року в селі Бабинці попрощалися та провели в останню путь нашого Захисника Павлюка Олександра Сергійовича, який віддав своє життя за свободу і незалежність України, за мирне життя кожного з нас.
Попрощатися із загиблим прийшли рідні, близькі, друзі, військовослужбовці, побратими, представники влади, духовенство та мешканці громади, які віддали шану й схилили голови за найвищу жертву нашого земляка в ім’я Батьківщини.
Священнослужителі Православної церкви України відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі.
Біля будинку після заупокійної панахиди зі словами співчуття до рідних і близьких покійного звернувся священник ПЦУ Погребищенської громади отець Петро, який, зокрема, сказав, що наші захисники проливають свою кров за те, щоб відстояти Україну, щоб нарешті настав мир. Ми запитуємо себе: скільки ще проллється української крові за це? Одному Богу відомо. Господь чує наші молитви, коли ми у домівках просимо про закінчення війни. Але молитва наша має бути щирою і сильною у вірі і тоді вона допомагатиме нашим воїнам наближати перемогу. Сьогодні ми хоронимо Олександра тілесно. За його жертовність Господь прийме його душу в блаженні вічні простори, і тепер він буде продовжувати бути з нами і буде захищати нашу країну, наших воїнів на полі бою з високого неба. Тому не забуваймо про його жертву, про його внесок. У наших серцях, у нашій пам’яті він навічно залишиться незламним Героєм, відданим сином своєї родини, безстрашним воїном України. Вічна пам'ять і вічна слава Олександру.
На кладовищі начальник управління соціального захисту населення міської ради Анатолій Тимощук у своєму виступі сказав: «Війна з рашистською нечистю забирає цвіт нації, у вічність ідуть молоді, найкращі захисники України. Сьогодні в нашій Погребищенській громаді знову велике горе. Ще один молодий двадцятишестирічний воїн відійшов на небеса ангелом-охоронцем. Сьогодні ми прощаємось із нашим земляком старшим солдатом військової служби, старшим розвідником - снайпером (2 категорії) 3 розвідувального відділення 2 розвідувального взводу військової частини Олександром Сергійовичем Павлюком. Олександр Сергійович народився 2 січня 1997 року. У 2012 році закінчив 9 класів Бабинецької середньої загальноосвітньої школи. Потім навчався в Тульчинському військовому училищі. З 2016 по 2019 рр. був учасником АТО/ООС. Олександр Сергійович з першого дня повномасштабного вторгнення росії на територію України став на захист своєї Батьківщини. Загинув 6 вересня 2023 року, внаслідок виконання бойового завдання біля населеного пункту Вербове Пологівського району Запорізької області. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Схиляємо голови перед світлою пам’яттю Героя. У наших серцях, у нашій пам’яті він навічно залишиться незламним Героєм та безстрашним воїном. Вічна слава ! Вічна пам’ять!
Старший офіцер четвертого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки капітан Олександр Дидик сказав, що на щиті додому повернувся воїн, який мужньо і стійко боронив українську землю до останнього подиху. Немає слів, щоб передати співчуття та біль скорботи, яку ми всі відчуваємо. Це горе для родини, для громади, для всієї України! Спочивай з миром, воїне!!! Шановна громадо, схилімо голови перед Героєм! Слава Україні! Героям Слава!
Священник Православної церкви України Святослав, звертаючись до присутніх на кладовищі, наголосив: «Ми, братаючись із цими нелюдами, привели їх сюди, щоб наші діти гинули…Ми постійно кричали з 2014 року про те, щоб викинути із життя все рашистське, але багато серед нас не зробили цього. І тепер за це маємо велику війну і великі жертви, особливо зараз, коли гинуть зовсім молоді, які б мали будувати незалежну Україну. Боюся, що залишаться ті, що зруйнують нашу країну… Тому «Какая разніца» нам не підходить. Бо ми бачимо як ці нелюди поступають зі всім українським на окупованих територіях: церкви нищать, книги нищать, мову традиції забороняють, учителів вбивають, а ми ще думаємо, вагаємось і ще не можемо вилізти із совдепівської кожури… Сину, прости нас…Вічна тобі пам'ять…Вічна слава…Тільки тут, на рідній землі українці можуть бути по-справжньому вільними. Я маю надію, що доживу до перемоги і ми відбудуємо могутню, соборну, вільну Україну!».
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Герої не вмирають! Вони житимуть доти, доки ми про них пам’ятаємо. Висловлюємо глибокі співчуття рідним та близьким загиблого.
Слава Україні! Вічна Слава нашим Героям!
Відділ організаційної та інформаційної роботи
