За Героєм Олександром Пасічнюком не зупинялося плакати небо, рідні, село, громада та Україна…
Сумний та похмурий, дощовий та туманний день 10 лютого 2024 року, немов відображав траурний настрій, що панує в родині загиблого воїна із села Адамівка Погребищенської громади ПАСІЧНЮКА ОЛЕКСАНДРА АНАТОЛІЙОВИЧА, який поліг за незалежність України.
Рідні, односельці, побратими та всі, хто прибув віддати останню шану захиснику України, провели його в останню земну путь живим коридором з квітами та національною символікою.
Священнослужителі Православної церкви України відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі.
Після заупокійної панахиди біля будинку священник Православної церкви України протоієрей Петро висловив співчуття рідним і близьким воїна небесного легіону Олександра. Він, сказав, що ця втрата - не тільки втрата для села, а й втрата для усієї багатостраждальної неньки України. Ми маємо молитись і просити Бога, щоб захищав наших воїнів і давав їм сили побороти рашистське зло, а нам давав сили допомагати нашим безстрашним захисникам. Всі ми сьогодні маємо своїх рідних, які боронять нас і не пускають ворога далі по території України. І стоячи тут, проводжаємо нашого воїна, який віддав своє життя за нас, дякуємо йому, він став духовним воїном на небесах, де буде разом з іншими загиблими воїнами захищати нас. Вічна пам'ять Олександру.
На кладовищі секретар Погребищенської міської ради Петро Шафранський у своєму виступі, зокрема, зазначив: «Ми зібралися тут, щоб в скорботі схилити низько голови перед Героєм України, який у боротьбі за волю і кращу долю України віддав найдорожче, що мав - своє життя. Сьогодні ми прощаємося з солдатом Пасічнюком Олександром Анатолійовичем, який загинув 5 січня 2024 року в районі н.п. Новодарівка Запорізької області, внаслідок скиду з БпЛА невідомого вибухового пристрою, під час виконання службових обов’язків. Олександр Анатолійович народився 23 грудня 1972 року р.н. У 1980 році пішов до Адамівської восьмирічної школи. У 1988 році закінчив школу й поступив до Новогребельського училища, де здобув професію тракториста. Був одружений, залишилась дружина Алла з двома дітьми. З 1996 р. по 2001 р. працював трактористом в Козятинській дистанції підсобне господарство. З 2001 -2024 р. працював електромонтером в Козятинській дистанції електропостачання. Олександр був щирим, небайдужим, веселим, чесним, готовим підтримати у будь якій ситуації, він був готовий любити увесь світ. Наш земляк, 19 серпня 2023 року призваний по мобілізації. Він був вірним військовій присязі, завжди проявляв стійкість і мужність. Боровся за мир на українській землі, за спокій у рідній домівці, за безпеку родини. Він пройшов і побачив те, що не бачимо і не відчуваємо ми. Від імені Погребищенської міської ради висловлюю щирі співчуття рідним Олександра Анатолійовича. Нехай ті, хто надалі нас захищають, цю справу святу доведуть до кінця, нехай буде знищений ворог, нехай буде вільною, сильною, незламною наша багатостраждальна Україна. Вічна пам’ять Олександру Анатолійовичу, про всіх воїнів-захисників, які віддали за нас життя».
Старший інструктор відділення рекрутингу та комплектування четвертого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Павло Сердюк наголосив, що ми зібралися тут, щоб вшанувати пам'ять нашого Героя, земляка, побратима, патріота. Завдяки таким як Олександр ми сьогодні живемо, ходимо на роботу, наші діти можуть спати спокійно, відвідувати школи, садочки. Він знав, що таке честь і відданість. Надто висока ціна нашого миру. Герої віддають життя за нашу свободу і незалежність України у війні з російськими окупантами. Дуже гірко усвідомлювати, що діти лишаються без батьків, дружини – без надійних чоловіків. А ми – без найкращих наших співвітчизників. Вічна слава, честь і шана військовослужбовцю Збройних Сил України Олександру Анатолійовичу.
Поховали воїна під залпи салюту та Гімну України на місцевому кладовищі, в селі Адамівка.
Вічна слава і пам’ять захиснику України. Щирі співчуття сім’ї, рідним, близьким, односельцям, побратимам, друзям.
Низький уклін Герою за наше сьогодні і завтра.
Ніколи не забудемо.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
