Вже від крові аж стогне земля, за Олександром вся громада ридає, мама все ще чекає дзвінка, а сина між нами вже немає
30 грудня 2023 року в селі Бухни Погребищенської територіальної громади провели в останню путь ще одного мужнього Захисника Грабійчука Олександра Миколайовича, який загинув 24 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання (ведення наступального бою), в районі населеного пункту Опитне Покровського району Донецької області.
Попрощатися із захисником прийшли сім’я, родина, друзі, односельці, жителі Погребищенської громади, навколишніх сіл, представники міської ради, побратими, священнослужителі Православної церкви України, які відспівали захисника Батьківщини біля рідного дому та на кладовищі, відповідно до релігійних канонів.
Погребищенський міський голова Сергій Волинський у своєму виступі сказав: «Клята війна, підло розпочата російськими окупантами, продовжує приносити нестерпний біль і горе у наші родини, у нашу громаду. І знову сумна звістка, і знову смерть Героя, сльози, біль і наша ненависть ворогам. Клята війна знову відібрала найдорожче –життя. Сьогодні ми прощаємося з ГРАБІЙЧУКОМ Олександром Миколайовичем, жителем с. Бухни, солдатом, гранатометником першого відділення 2 взводу 3 штурмової роти військової частини. Грабійчук Олександр Миколайович народився 7 грудня 1983 року в селі Бухни Погребищенського району Вінницької області. У 1990 році пішов до першого класу Бухнівської неповної середньої школи та закінчив її в 1999 році. Далі продовжив навчання у Топорівській середній школі, яку закінчив на відмінно у 2001 році.
Зі слів педагогів школи Олександр Миколайович був талановитим, життєрадісним, енергійним, творчим та надзвичайно добрим і людяним учнем. У 2002 році вступив до Київського національного університету ім. Т. Шевченка на факультет історія та право, закінчив його у 2007 році. Працював на кафедрі Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, згодом пішов працювати на будівництво. У 2018 році познайомився зі своєю майбутньою дружиною Оленою та створили сім’ю. І в 2020 році у них народився синочок Іван. 12 січня 2023 року призваний за мобілізацією. У Олександра залишились батьки, сестра, дружина, син. Ми розділяємо ваше горе і низько вклоняємося за незламного героя України, доброго і світлого душею, енергійного, чесного і відвертого, який був готовий у будь-який час прийти на допомогу. Ми гордимося Олександром, молимося і будемо просити Бога, щоб послав Україні довгоочікувану перемогу, щоб кожна мати воїна-захисника дочекалася сина до рідної домівки живим, щоб кожна мати, дружина дочекалася свого сина, чоловіка, щоб кожна дитина обіймала не сірий камінь на кладовищі, а батька, який повернувся живим і з перемогою. В кожному ударі серця українця житиме вічна пам’ять про Олександра Миколайовича, про всіх воїнів-захисників, які віддали за нас життя. Вічна слава ! Вічна пам’ять!
Побратим, заступник командира сил психологічного забезпечення «Вуйко», звертаючись до присутніх сказав, що Олександр зробив усе, щоб наблизити нашу спільну перемогу. Для нас він є прикладом того, як треба ставитись до своєї справи. Дякую Воїну за його подвиг. Вічна пам’ять».
Колишня вчителька Адамівської школи Катерина Гарнага прочитала свій авторський вірш, який присвятила загиблому воїну Олександру.
Слова скорботи та співчуття рідним і близьким покійного воїна також виразив командир роти охорони четвертого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Олександр Цегельнюк.
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Героя України. Схиляємо голови та шануємо кожного, хто поклав своє життя за свободу і любов до рідної землі.
Вічна пам’ять Герою, Захиснику України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
