Новини Погребищенської міської ради

  Він віддав життя за те, щоб українці зустрічали світанок під мирним небом та проводжали сонце під спів пташок, а не сирен…

  Захищаючи Україну від російської окупантів, наш земляк ГАЦАНЮК Максим помер 8 листопада 2023 року в н.п.Соколівка Запорізької області після поранення, яке отримав внаслідок виконання бойових завдань.

  Гацанюк Максим Володимирович народився 14 листопада 1984 року в с.Гопчиця Погребищенського району Вінницької області. Здобув середню освіту у Гопчицькій ЗОШ І-ІІІ ст.

  З 2001 по 2002 рік проходив строкову військову службу в Національній гвардії України. Після демобілізації працював будівельником в с.Гопчиця, а згодом у м.Київ. На момент повномасштабного вторгнення долучився до лав ТРО м.Київ. Призваний по мобілізації 17 червня 2022 року, старший солдат Гацанюк Максим Володимирович був водієм механізованого відділення. З листопада 2022 року приймав участь у захисті м.Бахмут, а з квітня 2023 року звільняв Запорізьку область в районі н.п. Пятихатки, Роботино.

  13 листопада 2023 року віддати шану Герою прийшли рідні, близькі, друзі, учні, жителі навколишніх сіл та м. Погребище, військові побратими, керівництво та депутати міської ради, священнослужителі Православної церкви України, які відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів в будинку та на кладовищі. Похоронна процесія пройшла від батьківської домівки воїна в с. Гопчиця до кладовища. Попрощалися з Героєм приклонивши коліна, подумки дякуючи Захисникові України за мирне небо над головою, віддавши шану та співчуття родині Максима Володимировича Гацанюка.

  Біля батьківського будинку після заупокійної панахиди зі словами співчуття до рідних і близьких покійного звернувся священник Православної церкви України отець Петро, який, зокрема, сказав, що ми створені Творцем. І якщо він заклав добро в людину-вона буде творити добро. Але зло теж приходить від людини. Сьогодні ми вчергове, як і наші попередні покоління, боремося із тим злом на нашій землі, що прийшло із імперії зла. Ми змушені захищатись. І найбільше ми відчуваємо біль і втрату наших захисників. Ми сьогодні проводжаємо нашого воїна Максима, який віддав своє життя за нас, що є найбільшою любов’ю - покласти життя своє за ближніх своїх. Захисники безстрашно стоять на захисті нашому. І ми маємо всіляко допомагати їм і матеріально, і духовно. Ми посилаємо молитви нашим захисникам, щоб вони успішно протистояли злу. А Максим стає духовним воїном на небесах, де буде щитом духовним разом з іншими загиблими воїнами захищати нас, допомагати побратимам здолати рашистьке зло. Вічна слава. Вічна пам'ять Максиму.

  На кладовищі староста Гопчицького старостату Роман Прилуцький, звертаючись до присутніх сказав, що знову нашу Гопчицю огортає глибокий смуток та біль втрати. Знову свій кривавий слід залишає війна. Сьогодні ми прощаємось з батьком, чоловіком, сином та другом. Прощаємось з Героєм України, який пішов боронити Батьківщину з перших днів повномасштабного вторгнення. Війна забирає найкращих, які мали жити та бути поряд із родинами. Мали б виховувати дітей бути активними громадянами, вчити любити свою Батьківщину. Наш обов’язок берегти та шанувати пам’ять про тих, хто бореться з ворогом за нашу свободу і мирне життя. Ми маємо щодня дбати про наших воїнів, невпинно допомагати Збройним силам України, які наближають омріяну перемогу. Сьогодні ми схиляємо голови перед нашими захисниками-односельчанами: Тищуком Олегом, Кардашовим Євгеном, Костиком Сергієм та Гацанюком Максимом. Світла та вічна пам’ять нашим героям! Усім, хто загинув зі зброєю в руках, боронивши нашу Україну від російського окупанта. Слава Збройним Силам України! Слава Україні!

  Старший офіцер четвертого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки капітан Олександр Дидик наголосив, що завдяки Максиму та таким Героям, як він, безстрашним воїнам, ми встояли в найважчі години для України та почали давати гідну відсіч окупантам. Московська імперія зла думала зламати та знищити нас, але напоролась на незламний характер та дух наших воїнів. Зараз ми з вами одна велика родина і втрата кожного воїна - це велике горе для кожного українця. Щирі співчуття ріднім та близьким Максима Володимировича. Слава Україні!

  Однокласник Євгеній висловив від імені учителів, однокласників, друзів вдячність Максиму за те, що захищав, боронив їх від рашистської нечисті. Він наголосив, що світла пам'ять про Максима навічно залишиться в серцях всіх, хто його знав.

  Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.

  У Максима залишились батько, мама, сестра, дружина, син та дві доньки.

  У цей скорботний для усіх нас день висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким Максима. Спочивай з миром, Герою! Вічна пам’ять Захиснику України.