Сьогодні, 12 квітня, погребищани провели в останню путь свого земляка, військового ЗСУ, солдата Валерія Олександровича Гарнова (Кострубка), який віддав своє життя за свободу і незалежність України, за мирне життя кожного з нас.
У його рідному Погребищі прощалися родичі, друзі, сусіди, побратими, вдячні за його солдатську звитягу мешканці Погребищенської громади. Всі, хто прибув віддати останню шану захиснику України, провели його в останню путь, стоячи на колінах.
Після заупокійної панахиди зі словами співчуття до рідних і близьких покійного звернувся Благочинний Православної церкви України Погребищенської громади протоієрей Богдан, який, зокрема, сказав, що сьогодні день тривоги, суму, плачу, розпачу.
В цей день сумує не тільки родина загиблого, а й уся Україна. Навіть небо сьогодні не по - весняному виглядає. Дай Бог, щоб не даремною була ця жертва, і щоб на облитій кров'ю героїв землі наступив мир.
На кладовищі голова Погребищенської міської ради Сергій Волинський, зокрема, зазначив, що гірким продовжує бути місяць квітень для всіх українців, лютий ворог продовжує приносити розруху, смерть, нечуване горе і сльози в усі куточки нашої багатостраждальної неньки України. На превеликий жаль, не обминає біда і нашу громаду - східний вітер приніс на своїх чорних крилах сумну звістку з Донеччини. Там у бою за незалежність України з російським окупантом 8 квітня 2023 року під час виконання обов’язків військової служби, біля населеного пункту Первомайське Донецької області під час снайперського обстрілу противника загинув командир відділення 2 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки Валерій Олександрович Гарнов (Кострубко).
«Валерій Олександрович народився 20 червня 1970 року в м. Погребище. У 1977 році пішов до 1 класу Погребищенської школи №1, яку закінчив у 1987 році. Потім навчався у Вінницькому СПТУ №17. З 1989 по 1991 рік проходив строкову військову службу. Працював у різних сферах та установах. Останнім часом їздив на заробітки. До повномасштабного вторгнення рашистів в Україну, Валерій працював за кордоном у Чехії. Він, як справжній син України, повернувся на Батьківщину і з 4 березня 2022 року пішов добровольцем її боронити», - йшлося у виступі Сергія Олександровича.
« Ми маємо пам’ятати Валерія Олександровича та тисячі інших загиблих за Батьківщину воїнів. З повагою ставитися до тих, хто зараз на фронті титанічними зусиллями та ціною власного життя стримує московського загарбника», - звертаючись до присутніх, наголосив офіцер четвертого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки старший лейтенант Олександр Піщенюк.
«Ми відправляємо в останню путь нашого брата, справжнього козака. З ним ми почали цю війну, але закінчимо її без нього. Це тяжка, непоправна втрата для всіх нас. Ми будемо його вічно пам'ятати і хочемо, щоб пам’ятали усі», – такими словами прощалися із загиблим його побратими Григорій та Андрій.
Священнослужителі Православної церкви України відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів.
Поховали воїна під залпи останнього салюту та Гімну України на місцевому кладовищі.
Герої не вмирають - вони живуть у наших серцях і спогадах. Доземний уклін захиснику, шана та світла пам’ять!
Відділ організаційної та інформаційної роботи
