В селі Андрушівка поховали молодого Воїна Героя Сторожука Дмитра Руслановича
8 грудня 2023 року в селі Андрушівка Погребищенської територіальної громади провели в останню путь ще одного мужнього захисника Сторожука Дмитра Руслановича, який героїчно загинув 3 липня 2023 року внаслідок стрілецького бою поблизу населеного пункту Кремінна Сєвередонецького району Луганської області.
Попрощатися зі своїм захисником прийшли сім’я, рідні, друзі, односельці, жителі Погребищенської громади, навколишніх сіл, представники міської ради, священники, які відспівали Героя, відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі.
Після заупокійної панахиди біля будинку священник Православної церкви України протоієрей Петро висловив співчуття рідним і близьким воїна небесного легіону Димитрія. Він, зокрема, сказав, що ми боремося із тим злом на нашій землі, що постійно приходить на наші землі, щоб поневолити нас, зробити рабами. Український нарід волелюбний, набожний завжди не мирився із московським нелюдським злом. І ми віримо, що переможемо. Переможемо завдяки саме таким як Димитрій. Ми маємо молитись і просити Бога, щоб захищав наших воїнів і давав їм сили побороти рашистське зло, а нам давав сили всіляко допомагати нашим безстрашним захисникам. Всі ми сьогодні маємо своїх рідних, які боронять нас і не пускають ворога далі в глиб території України. І стоячи тут, проводжаємо нашого воїна Димитрія, який віддав своє життя за нас, дякуємо йому, який стає духовним воїном на небесах, де буде щитом духовним разом з іншими загиблими воїнами захищати нас, допомагати побратимам здолати зло. Вічна слава. Вічна пам'ять Димитрію.
На кладовищі староста Андрушівського старостинського округу Валентина Чоботок повідомила, що Дмитро Русланович народився 15 листопада 2002 року в селі Завітне Бершадського району Вінницької області. З 2009-2018 роки навчався у Андрушівській загальноосвітній школі І-ІІ ступенів, навчався на достатній та високий рівень знань. Після закінчення школи вступив до Погребищенського ПТУ 42, здобув освіту газоелектрозварювальника. Після закінчення училища Дмитро Русланович за контрактом призваний на військову службу. Вірний військовій присязі мужньо виконував військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу і незалежність. У Героя залишились мама, батько, брат, сестри. Вічна пам'ять і слава Дмитру Руслановичу, який захищав Батьківщину та кожного з нас. Хай Господь дарує царство небесне та вічний спокій його душі.
Валентина Чоботок також зачитала лист-жалобу від пастора Андрія та церкви Євангельських християн – баптистів, в якому висловлено співчуття родині воїна-Героя та всій Андрушівській громаді з приводу загибелі Дмитра.
Секретар Погребищенської міської ради Петро Шафранський у своєму виступі сказав, що клята війна, підло розпочата російськими окупантами, продовжує приносити нестерпний біль і горе у наші родини, у нашу громаду. Від чергової «чорної» трагічної звістки стискається серце від жалю та болю, сковує тіло і душу. Війна знову відібрала найдорожче – молоде життя. Сьогодні ми прощаємося з безстрашним Героєм Сторожуком Дмитром Руслановичем, старшим солдатом, навідником взводу охорони батальйону логістики військової частини, жителем села Андрушівка. Він боровся з ворогом та мріяв, щоб його рідні, земляки та всі українці жили під мирним небом, реалізовували задумане, розбудовували громаду і країну та своєю працею робили їх кращими. Але страшна війна не дала мріям Дмитра здійснитися. І, на превеликий жаль, він повернувся додому, щоб навіки полягти у рідній землі. Від імені Погребищенської міської ради, депутатського корпусу висловлюю щирі співчуття рідним Дмитра Руслановича. Ми розділяємо ваше горе і низько вклоняємося вам за те, що виростили, виховали такого сина – українського красеня, незламного героя України, доброго і світлого душею, енергійного, чесного і відвертого, який був готовий у будь-який час прийти на допомогу. «Ми гордимося Дмитром, молимося і будемо просити Бога, щоб послав Україні довгоочікувану перемогу, щоб всі матері дочекалася синів та дочок живими, щоб кожна дружина дочекалася свого чоловіка, щоб діти не обіймала сірий камінь на кладовищі, а батьків, які повернулися живими і з перемогою. Я переконаний, що Україна вистоїть і стане ще сильнішою. Але в пам’яті кожного з нас, в кожному подиху, в кожному ударі серця українця має залишитися пам’ять і про Дмитра, і про всіх воїнів-захисників, які віддали своє життя за нашу волю та незалежність. Вічна слава. Вічна пам’ять», - зазначив Петро Шафранський.
Місцевий священник Української Греко-католицької церкви отець Василь висловив також співчуття і розповів історію про те, що коли у ХІІІ с. монгольські орди не могли захопити одне місто на нашій території, то їх командир запропонував відкрити місто, пообіцявши нікого не вбивати. Тоді в місті мешканці розділились на тих, хто оборонятиметься далі і тих , хто готовий відкрити місто. Місто відкрили і ключі віддали монгольському хану. І тоді він наказав всіх убити. Він, зокрема, сказав: «Сьогодні ми вкотре наступили на ті ж граблі, що і наші предки, які вірили в доброго сусіда, який організовував нам терор, заборону мови, голодомори. Який відправляв цвіт нації в табори, винищував фізично еліту української нації. І по сьогодні велика частина наших людей не розуміє того, що зрадників ніде не шанують. Дорогі в Хресті! Чим більше ми будемо забувати гірке минуле – вірити в доброту так званого східного брата, який завжди для нас був Каїном, тим більше будуть гинути наші захисники. Тому пам’ятайте – в єдності наша сила. Боже нам єдність подай!».
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Героя України. Схиляємо голови та шануємо кожного, хто поклав своє життя за свободу і любов до рідної землі.
Вічна пам’ять Герою, Захиснику України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
