В останню дорогу провели відважного захисника нашої держави, який залишив по собі добрі спомини – мужній, хоробрий, дужий наш земляк, який не долюбив, не докохав, не добудував…
5 грудня 2024 року в селі Дзюньків Погребищенської територіальної громади провели в останню путь мужнього Захисника, солдата Золотаренка Павла Миколайовича.
Попрощатися із захисником прийшли сім’я, родина, друзі, однокласники, односельці, жителі Погребищенської громади, навколишніх сіл, представники міської ради, побратими, священнослужителі Православної церкви України, які відспівали захисника Батьківщини біля рідного дому та на кладовищі, відповідно до релігійних канонів.
Біля будинку після заупокійної панахиди зі словами співчуття до рідних і близьких загиблого воїна звернувся Благочинний Православної церкви України Погребищенської громади протоієрей отець Петро, який, сказав, що сьогодні наша багатостраждальна Україна платить занадто високу ціну життям наших Героїв-воїнів-захисників, за відстоювання побудови світлого майбутнього. Подвиг наших Героїв - це наша сутність, наша гордість. Москальський ворог-сусід за нашу мову, за нашу землю, за нашу інакшістсь, культуру вбивали українців в усі часи. Сьогодні вони це роблять з особливою жорстокістю. Як може таке варварство бути у ХХІ столітті?... Сьогодні українські воїни зупиняють іх живим щитом. Наші захисники зупиняючи і нищивши ворога зменшують кількість зла. Ворог ракетами цинічно вбиває і мирне населення, показуючи свою нелюдськість. Ми маємо всі, хто чим може допомагати нашим захисникам здолати це зло. Ми маємо пам’ятати наших Героїв, які поклали своє життя за нас, за відстоювання вільної України. Вічна слава нашому Герою Павлу! Вічна слава всім нашим героям! Ніякого прощення ворогу! Постраждалим – одужання. Загиблим – вічний спокій.
На кладовищі начальник управління соціального захисту населення міської ради Анатолій Тимощук у своєму виступі сказав: «рашистська нечисть і далі рушить українські родини, рушить наші життя, сіє смерть і горе… Знову люди стали на коліна, об'єднані спільною бідою. Сьогодні наша громада прощається з нашим земляком старшим стрільцем-оператором 2 механізованого відділення 1 механізованого взводу 4 механізованої роти 2 механізованого батальйону військової частини, солдатом Золотаренком Павлом Миколайовичем, який народився 29 квітня 1979 року в селищі Немішаєве Бучанського району Київської області. У 1986 році пішов у місцеву школу, де навчався до 1990 року. З 1990 -1994 роки виховувався в школі - інтернат м. Васильків. З 1994 -2018 рр. працював різноробочим у фермерському господарстві «ЛАН- П» с.Дзюньків. Павло Миколайович мав велике добре серце, доглядав сестру з інвалідністю та онкохворого дядька. Загинув наш Герой 27 листопада 2024 року під час виконання бойових завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини, в районі населеного пункту Новоівановка, Суджанського району, Курської області, російської федерації».
«Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким. Павло віддав своє життя за мирне небо над Україною, служачи у лавах Збройних Сил України та виконуючи військовий обов’язок із сумлінням. Він залишався вірним своїй військовій присязі до останньої хвилини, героїчно віддавши своє життя за нашу Батьківщину та кожного із нас.
Україна обов’язково переможе і настане переможний мир! Ніколи не пробачимо ворогу жодне втрачене життя! Пам’ятаймо про них! Вічна пам’ять Героям, захисникам України», - зазначив Анатолій Вікторович у своєму виступі.
Слова співчуття рідним і близьким Павла також висловив староста Дзюньківського старостинського округу Віктор Бараболя.
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
