Страшна війна без жалю забрала життя ще одного нашого Героя – захисника, мужнього бійця та земляка, який боронив українську землю від російського окупанта
12 березня 2023 року у Погребищенській територіальній громаді попрощалися та провели в останню путь нашого Захисника, уродженця села Плисків Миколу Гутого, який віддав своє життя за свободу і незалежність України, за мирне життя кожного з нас.
Попрощатися із загиблим прийшли рідні, близькі, друзі, військовослужбовці, представники влади, духовенство та мешканці громади і всі небайдужі, які прийшли віддати шану й схилити голови за найвищу жертву нашого земляка в ім’я Батьківщини. Вони, приклонивши коліно, проводили Героя в його останній земний шлях, подумки дякуючи за мирне небо над головою.
Священнослужителі Православної церкви України відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі. Біля будинку після заупокійної панахиди, зі словами співчуття до рідних і близьких покійного звернувся благочинний храмів ПЦУ Погребищенської громади отець Богдан, який, зокрема, сказав: «Микола буде продовжувати бути з нами і буде захищати нашу країну з високого неба. Тому не забуваймо про його жертву, про його внесок. Не забуваймо в своїх молитвах. В поминальні суботи ми повинні відкласти всі турботи і прийти в храм та поставити свічку за упокой його душі. Наші воїни вимагають від нас щоб ми тут, в тилу молилися за них. І вони відчувають наші молитви. Хай буде наша молитва сьогодні почута і Господь змилосердиться і дасть очікувану, заслужену винагороду нашому Герою воїну Миколаю і прийме його душу в блаженні вічні простори. Ми сьогодні висловлюємо співчуття рідним, друзям…Вічна пам'ять і вічна слава Миколі».
На кладовищі староста Плисківського старостинського округу Руслан Рябцун сказав, що тяжке, неймовірне горе і пекучий біль прийшли в село Плисків. Сьогодні ми прощаємось зі славним Героєм-земляком Миколою Гутим, який загинув 7 березня 2023 року в населеному пункті Невельське Донецької області. Він повідомив, що Гутий Микола Вікторович народився 22 червня 1981 року в селі Плисків. В 1998 році закінчив Плисківську середню школу. Далі навчався в Козятинському професійному училищі №17 за спеціальністю «Сигналізація центрального блокування». Після закінчення училища працював у м. Київ на станції технічного обслуговування. В 1999 році був призваний на військову службу до Національної гвардії за спеціальністю зв`язківець. У 2002 році одружився.
Був приватним підприємцем.
З 2014 по 2017 рр. працював в ФГ «Ланецького». З 2017 по 2022 рр. -слюсарем в м. Київ. З 2 березня 2022 року був мобілізований. «У цей надзвичайно важкий час ми низько схиляємо голови у скорботі та висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Героя»,- сказав Руслан Рябцун.
Заступник Погребищенського міського голови Ігор Гордійчук висловив щирі співчуття матері, рідним загиблого воїна-Героя та наголосив: «Щоб боронити рідну землю, вигнати окупантів з України та відстояти право кожного українця жити у вільній та суверенній державі Микола 2 березня минулого року взяв до рук зброю та щодня плече-в-плече з побратими наближав Перемогу. Він боровся з ворогом та мріяв, щоб його мама, сестра, діти, дружина, односельці та всі українці жили під мирним небом, реалізовували задумане, розбудовували громаду і країну та своєю працею робили їх кращими. Але страшна війна не дала мріям Миколи здійснитися. Ми розділяємо сьогодні з вами біль. Вічна пам’ять і вічна слава Миколі Вікторовичу».
Старший офіцер четвертого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки капітан Олександр Дидик сказав, що на щиті додому повернувся воїн, який мужньо і стійко боронив Українську землю до останнього подиху. Немає слів, щоб передати співчуття та біль скорботи, яку ми всі відчуваємо. Це горе для всієї родини, для громади, для всієї України! Спочивай з миром воїне!!! Шановна громадо, схилімо голови перед Героєм! Слава Україні! Героям Слава!
Зі словами співчуття до рідних і близьких покійного звернувся також священник ПЦУ отець Вадим.
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
У Миколи Вікторовича залишились мама Наталія Миколаївна, дружина Олена, син В’ячеслав, донька Карина, сестра Олена.
Справжній патріот, вірний захисник України. Таким він назавжди залишиться у нашій пам’яті, а його ім’я навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності.
Герої не вмирають! Вони житимуть доти, доки ми про них пам’ятаємо. Висловлюємо глибокі співчуття рідним та близьким загиблого.
Слава Україні! Вічна Слава нашим Героям!
Відділ організаційної та інформаційної роботи
