Спи наш, солдате, спи наш Герою, молода твоя душа більш не піде до бою
13 жовтня 2025 року в с. Лішинці провели в останню путь відважного воїна Безкоровайного Володимира Васильовича.
У церемонії прощання із захисником взяли участь сім’я, рідні та близькі, представники духовенства, друзі, однокласники, представники міської ради, побратими, жителі Погребищенської територіальної громади, що прибули розділити горе та підтримати сім’ю та рідних загиблого воїна.
Священнослужителі Української Православної церкви відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі.
Після заупокійної панахиди біля будинку протоієрей Православної церкви України отець Ігор, звертаючись до учасників траурної церемонії, зазначив, що кожен ранок, просипаючись ми бачимо над нами тихий ранок і мирне небо, то ми повинні усвідомлювати якою дорогою ціною нам дістається мир, а мир, який обов’язково настане – це життя наших хлопців і дівчат. Тому, молімося за спокій і мир в нашій Україні, за Героя Володимира, за тих, хто віддав найдорожче за нас – своє життя.
Начальник відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Погребищенської міської ради Сергій Скарбовійчук висловив щирі співчуття рідним загиблого воїна-Героя Володимира, чиє життя скоротилося на полі бою 6 жовтня 2025 року в районі населеного пункту Куп’янськ Харківської області. Володимир Васильович мобілізований 3 серпня 2024 року, військову службу проходив на посаді старшого механіка-водія механізованої роти механізованого батальйону військової частини.
Словами важко загоїти в серці болючу рану втрати. Адже смерть найріднішої людини – велике випробування. В цю гірку мить поділяємо горе вашої сім’ї та разом з вами схиляємо голову в глибокій скорботі. Кожен загиблий воїн – це болючий шрам на душі кожного з нас. Вічна пам'ять нашому захиснику України Володимиру та вічна слава всім, хто загинув за перемогу України! Слава Україні! Героям Слава!
На кладовищі староста Старостинецького старостинського округу Юрій Філіповський сказав: «Сьогодні ми прощаємося зі славним Героєм-земляком Володимиром Васильовичем, який народився 2 жовтня 1981 року у селі Сахни Ружинського району Житомирської області. У 1988 році пішов до 1 класу у селі Огіївка. Після закінчення 9 класів школи навчався у ПТУ - 42, де здобув професію електрик – механізатор. Працював у с. Княжики трактористом. У 2002 році одружився і з сім’єю переїхав у с. Ліщинці. У Володимира Васильовича залишилось троє дітей: Владислав 2003 р. н., Вікторія 2010 р. н., Богдан – 2016 р. н. Він був добрим сином, батьком, братом і для всіх хорошою людиною.
У цей надзвичайно важкий час ми низько схиляємо голови у скорботі та висловлюємо щирі співчуття родині та близьким Героя».
Старший лейтенант Ігор згадав загиблого Володимира як щиру і добру людину. У військові ряди він влився як солдат, відверто виявляв мужність і в той останній день не злякався і загинув як Герой. Честь і хвала йому. Вічна пам'ять.
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Ім’я Володимира є взірцем мужності, патріотизму та незламності. Воно навіки вписану в історію Погребищенської громади та України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
