Простіть мене рідні за те, що я вірував в те, що землю свою захищати то саме святе. Я зробив все для того, щоб тут залишалось життя. Простіть мене рідні, не плачте благає душа
14 березня 2024 року в селі Дзюньків провели в останню путь ще одного мужнього Захисника Вакулюка Миколу Васильовичу, 17.12.2000 р.н., який героїчно загинув 7 березня 2024 року біля населеного пункту Лиман Перший Куп’янського району Харківської області внаслідок ворожих скидів з БпЛА на бойові позиції наших військ.
Попрощатися із захисником прийшли сім’я, рідні, друзі, однокласники, жителі Погребищенської територіальної громади, представники міської ради, духовенства і громадськості.
На кладовищі секретар Погребищенської міської ради Петро Шафранський наголосив: «Знову трагедія неоголошеної війни дісталась до нашої Погребищенської громади, в село Дзюньків. Знову сьогодні усіх тут зібрало нас велике горе. Ми проводжаємо в останню путь юнака, молоду людину, захисника Вітчизни, який ціною свого тільки розквітаючого життя обороняв українську землю, який загинув смертю хоробрих, відстоюючи цілісність і незалежність рідної України ВАКУЛЮКА Миколу Васильовича. Нав’язана нам війна забрала вже тисячі життів українців, які були кращими, цвітом нації. Не думаючи про своє життя, вони за першим покликом стали на захист своєї Вітчизни. Серед них був і наш земляк Микола Васильович, який проміняв тихе, спокійне юнацьке життя на суворі будні воїна-захисника. Вакулюк Микола Васильович в 2007 році пішов до першого класу Дзюньківської СЗШ І-ІІІ ст., яку закінчив у 2016 році. Навчався у ПТУ-42 м. Погребище. Учасник АТО/ООС за контрактом з 2018 року. Солдат-стрілець 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу стрілецького батальйону військової частини. Людяний, чесний, щирий та дієвий патріот - таким Миколу пам'ятають усі, хто його знав. Микола любив життя і багато хотів встигнути, але занадто рано ворожа куля його обірвала, не давши здійснитись юнацьким мріям. Материнський біль від втрати сина не заживе ніколи. Але нехай Вас підтримує думка про те, що Ваш син віддав своє молоде життя за рідну Україну, за свій народ і загинув, як справжній воїн, як справжній герой на полі бою. Від імені Погребищенської міської ради висловлюю щирі співчуття рідним Миколи Васильовича. Ми розділяємо ваше горе і низько вклоняємося за незламного героя України. Ми у вічному боргу перед ним. Не забудемо ніколи, яку ціну ми платимо за мирне небо. Пам’ятатимемо кожного, хто віддав своє життя, захищаючи Батьківщину. Вічна слава. Вічна пам’ять, тобі Герою».
Щирі співчуття висловив староста Дзюньківського старостинського округу Віктор Бараболя, який зокрема сказав, що біографія у Миколи коротка, але на війні час рахується не роками, а хвилинами…якщо порахувати скільки він нас захищав-це, мабуть, дуже багато… Герої живуть вічно, бо ми їх пам’ятаємо.
Хресна мама Миколи пані Лариса сказала: «Я горджуся, що в мене такі сини: син на фронті, зять на фронті, племінник був на фронті. А Коля в мене перед очима: Коля народився, Коля маленький хлопчик – бігав Коля, Коля пішов в школу, Коля пішов в ВПУ, Коля пішов на війну, і Коля злетів на небо…Я всім дякую за підтримку, за повагу до Колі, за те, що розділили горе разом з нами. Хочу, щоб пам’ятали, що таких Колів там дуже багато. Наш Коля проміняв безтурботне життя на такі суворі умови. Він став справжнім патріотом із великим серцем. Дякую вам всім».
Протоієрей Віталій, настоятель Свято-Покровськогокого храму с.Дзюньків, сказав, що сьогодні ми проводжаємо людину з великим серцем, справжнього Героя. Він міг би сховатись за свій юний вік, міг би якось не піти, але страшне слово «війна» сьогодні доторкнулося пекучим болем до всіх нас по всій матері Україні. Сьогодні він не може нам нічого сказати, але, як його велике серце захистило нас з вами. Вдумайтесь, фактично дитя пішло нас захищати, щоб отой страшний чобіт загарбника, який немає ні культури своєї, ні якоїсь моралі, ні якогось розуміння, ні навіть свого нормального минулого, яке було гнобленням нашого українського народу: голодомори, розкуркулення, вбивства, заслання в Сибір нескорених українців. А, це ж був старший брат! Душа Миколи сьогодні ангелочком літає і я вірю, що Господь його прийме в Царство Боже. Він, поклавши життя за нас, стане на небі охоронцем. Молимось, щоб загарбник, який прийшов до нас з мечем, отримав поразку і пішов назад в свої болота, де йому і місце! Низький уклін родині Миколи і Царства Божого і вічного спокою йому, всім загиблим односельчанам.
Похоронили Миколу Вакулюка з військовими почестями на сільському кладовищі у рідному селі, де він народився і виріс, звідки пішов виконувати свій військовий обов’язок захищати Вітчизну. На прощання духовий оркестр заграв «Гімн України», пролунали останні постріли військових на честь, шану і незабутню пам’ять про славного воїна, нашого молодого земляка.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Героя України. Схиляємо голови та шануємо кожного, хто поклав своє життя за свободу і любов до рідної землі.
Вічна пам’ять Герою, Захиснику України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
