Прощайте, сім’я, рідні, браття, душа моя й тривога, матуся рідна, дитинства друзі, і втрачений мій дім, уже спочину я з дороги, прощайте, бо померти довелось молодим
30 січня 2024 року в місті Погребище провели в останню путь ще одного мужнього Захисника Юрія Олександровича Камінського, 6 травня 1998 р.н., який загинув під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини в результаті мінометного обстрілу в бою з рашистським агресором в районі н.п. Кліщіївка, Бахмутського району Донецької області.
Попрощатися із захисником прийшли сім’я, рідні, друзі, однокласники, побратими, жителі Погребищенської міської територіальної громади, представники міської ради.
Священнослужителі Православної церкви України відспівали захисника Батьківщини, відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі.
Після заупокійної панахиди біля будинку священник Православної церкви України протоієрей Петро висловив співчуття рідним і близьким. Він, зокрема, сказав: «Ми живемо у важкому часі, часі боротьби із дикунами, які прийшли до нас із півночі. російська навала знову на наші землі тому, що український миролюбний, трудолюбивий народ, який живе краще за них. І на захист наш стали найкращі. І Юрій – один із них. Вони безстрашно захищають нас від ворога, жорсткого нелюдського ворога, даючи нам змогу тут жити. Велика жертва тих, хто загинув. Ми перед ними у великому боргу. Війна забрала життя у Юрія. Але він віддав його за ближніх своїх, виконавши найбільшу заповідь любові. І тіло його загинуло, але душа його в небесах прийде поклониться Богові і він пошле її, як Ангела, захищати своїх побратимів від ворога невидимо, і нас тут оберігатиме від ворожих ракет. Вічна пам'ять Герою і велика подяка Юрію-Захиснику, нашому».
Заступник міського голови Ігор Гордійчук у своєму виступі, зокрема, зазначив: «Скільки життів уже забрала клята війна. Скільки молодих, гарних, розумних, сильних тілом та духом захисників та захисниць пішли на небеса на вічний спокій. Вони усі були різного віку, з різними характерами та долями, з різних населених пунктів. Однак, їх усіх об’єднало одне - вони захищали свою країну до останнього подиху. Серед таких Героїв – знову наш земляк, Юрій Олександрович Камінський. Водій інженерно-саперного відділення героїчно загинув під час виконання бойового завдання 24 січня 2024 року. 1 вересня 2005 року вступив до першого класу Погребищенської середньої загальноосвітньої школи №1, яку закінчив у 2014 році. З 2014 року по 2017 рік навчався У ВПУ 42 м. Погребище. Після закінчення училища працював у хлібоприймальному підприємстві в м.Погребище. З 7 квітня 2021 року був призваний на строкову військову службу до лав Збройних Сил України. Згодом підписав контракт та продовжив службу за контрактом. У ці гіркі хвилини щиро поділяємо горе сім’ї Героя, разом із всією громадою схиляємо голови в глибокій скорботі. Пам'ять про Юрія Олександровича житиме в наших серцях. Він є для нас взірцем справжнього патріотизму, відваги, самопожертви заради нас, заради України. Вічна слава. Вічна пам’ять».
Слова скорботи та співчуття рідним і близьким покійного воїна також виразив старший офіцер четвертого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки капітан Олександр Дидик, який зазначив, що людина може прожити довго і нічого значимого після себе не залишити, а може прожити життя коротке, але таке, що залишить великий слід і пам'ять серед багатьох поколінь. Це стосується покійного Юрія Олександровича Камінського.
Побратим Юрія, заступник командира частини із морально – психологічного забезпечення майор Микола Кравцов, звертаючись до рідних, полеглого на війні воїна Юрія сказав: «Я, безпосередньо дуже добре знав Юрія, хочу сказати, що це був справжній воїн, який підписав контракт, пройшов навчання, здобув військовий фах і у вересні 2022 року пішов на повномасштабну війну – до вересня 2023року брав безпосередню участь у звільненні Херсона, після чого його батальйон перевели на Запорізький напрямок, де брав участь у нашому контнаступі. В грудні місяці минулого року Юрій був відправлений в район н.п. Кліщіївка, Бахмутського району Донецької області, де й загинув. Це був воїн, який був впевнений, що ворога потрібно зупиняти, бо якщо ні, то ми перетворимося на Ірпінський і Бучанський ліс. Дякуємо Тобі за подвиг. Вічна пам’ять, Юрію, ми помстимося за тебе особисто, і за кожного загиблого воїна».
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Героя України. Схиляємо голови та шануємо кожного, хто поклав своє життя за свободу і любов до рідної землі.
Вічна пам’ять Герою, Захиснику України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
