Пробачте, що на світі мене вже нема, просто невчасно прийшла ця війна Я так хотів вас усіх захистити, та убила мене московська орда…
3 листопада 2023 року в селі Бабинці попрощалися та провели в останню путь нашого безстрашного Захисника КАРДАША Дмитра Миколайовича, який брав участь у ряді важливих військових спецоперацій, зокрема, в акваторії Чорного моря – о.Зміїний, «вишки бойка», висадженню десанту в окупованому Криму.
Попрощатися із загиблим прийшли рідні, близькі, друзі, військовослужбовці, побратими, представники влади, духовенство та мешканці громади, які віддали шану й схилили голови за найвищу жертву нашого земляка в ім’я Батьківщини.
Священнослужителі Православної церкви України відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі.
Біля будинку після заупокійної панахиди зі словами співчуття до рідних і близьких покійного воїна-Героя звернувся Благочинний Православної церкви України Погребищенської громади отець Богдан. Він сказав: «Дмитро та всі загиблі Герої віддали своє життя за нас з вами, за безсмертність нашої вільної Держави. І тому вони не вмирають. Вони будуть жити. Вони поповнюють сан праведників, які віддали своє життя, виконавши заповідь, що той, хто віддав найдорожче – життя за інших, то в Бога він вписаний в лик святих, лик праведних. Він тепер буде нашим захисником і на небі і в наших душах. І сьогодні він би всім подякував, що ми прийшли його провести на пост вічного сторожування нашого народу, нашої держави. Подякуємо і ми йому за велику жертву. Щире співчуття рідним, близьким, односельцям, побратимам».
На кладовищі заступник Погребищенського міського голови Ігор Гордійчук у своєму виступі сказав: «Сьогодні в нашій Погребищенській громаді знову велике горе. Ще один молодий тридцятирічний воїн відійшов на небеса ангелом-охоронцем... Ми прощаємось з Героєм, нашим земляком, вірним сином українського народу, уродженцем села Бабинці Кардашем Дмитром Миколайовичем, який загинув 20 жовтня 2023 року під час виконання бойових завдань в районі н.п. Куп’янськ. Він віддав своє життя за мир і спокій у наших домівках, за волю і незалежність нашої країни.
Дмитро Миколайович народився 5 листопада 1992 року в с. Бабинці. В 2007 році закінчив 9 класів Бабинецької середньої загальноосвітньої школи. В 2009 році - 11 класів Новофастівської школи. Навчався в Білоцерківському ВПУ № 9, де отримав професію слюсаря електрозварювальника. Після закінчення училища працював за професією в м. Біла Церква.
Щоб боронити рідну землю, вигнати окупантів з України та відстояти право кожного українця жити у вільній та суверенній державі, Дмитро з перших днів повномасштабної війни пішов добровольцем у територіальну оборону м. Біла Церква, а згодом перейшов на службу в Головне управління розвідки Міністерства оборони України.
Він боровся з ворогом та мріяв, щоб його сім’я, рідні, земляки та всі українці жили під мирним небом, реалізовували задумане, розбудовували громаду і країну та своєю працею робили їх кращими.
Але страшна війна не дала мріям Дмитра здійснитися. І, на превеликий жаль, він повернувся додому, щоб навіки полягти у рідній землі.
Бракує слів, щоб передати душевний біль. Висловлюю щирі співчуття рідним Дмитра Миколайовича. У наших серцях, у нашій пам’яті він навічно залишиться незламним Героєм, відданим сином своєї родини, безстрашним воїном України. Вічна слава ! Вічна пам’ять! Слава Україні!»
Начальник штабу з позивним «Нацик» та командир взводу з позивним «Фаворит» подякували батькам за справжнього Героя. Вони наголосили, що Дмитро завжди був прикладом для побратимів. Брав участь у багатьох надскладних спецопераціях. Часто виконував обов’язки інженера підрозділу, зберігаючи життя багатьом побратимам. Але, на превеликий жаль, в останньому бою ми не змогли його уберегти. Ціною свого життя він уберіг від загибелі побратимів, знищив багато рашистів. Дякуючи його мужності, ми не втратили позиції. Він – Герой!
Отець Богдан закликав не забувати сторінки нашої історії, яка полита кров’ю наших пращурів у відстоюванні української нації, збереженні нашої ідентичності, яку прагнуть знищити століттями московити. Він закликав видаляти із усього російсько-москальське, закликав подякувати воїну-Дмитру та всім загиблим Героям за їх жертовність.
Тематичний вірш зачитала директор Новофастівського будинку культури Ольга Новіцька.
Побратими передали батькам Дмитра медаль «За бойові заслуги» (посмертно), якою він нагороджений Головним управлінням розвідки Міністерства оборони України та Прапор підрозділу.
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
У Дмитра залишилися батьки, дочка, дружина та брат, який теж боронить Україну від ворога.
Герої не вмирають! Вони житимуть доти, доки ми про них пам’ятаємо. Висловлюємо глибокі співчуття рідним та близьким загиблого.
Слава Україні! Вічна Слава нашим Героям!
Відділ організаційної та інформаційної роботи
