Перший майдан:політичне голодування студентів, яке згодом назвали «Революція на граніті»
Студентські протести і голодування тривали 15 днів – із 2 жовтня по 17 жовтня 1990 року. То було щось незвичне – адже в СРСР до таких протестів не звикли, а Україна тоді ще була радянською республікою.
Хоча вже Україна мала Декларацію про державний суверенітет, але ще було далеко до серпня 1991 року, коли була проголошена Незалежність.
Саме тоді – восени 1990 року – Москва якраз намагалася нав’язати новий союзний договір у так званому «Ново-Огарьовському процесі»
І, власне, головною вимогою голодування студентів було, щоб Україна не підписувала цей новий союзний договір, який тодішній радянський керівник Михайло Горбачов хотів нав’язати союзним республікам, багато яких вже подумували про незалежність, надихаючись досвідом балтійців.
Наметове містечко мало чітку організацію. Крім самих голодувальників, які вдягнули білі пов’язки, тут була організована група допомоги та охорона наметового містечка (такі люди мали чорні пов’язки), окремо були намети для прес-групи та медиків. Кожного дня голодувальники проходили медичне обстеження, студентам у критичному стані рекомендували виходити з голодування. Але на їхнє місце приходили нові. Загалом в акції взяли участь біля півтори сотні студентів.
Голодування тривало 16 днів, які кардинально змінили обличчя тодішньої, багато в чому ще радянської, України. Центр столиці на два тижні став епіцентром політичних мітингів та дискусій. До студентів приходили політики і вчорашні дисиденти, частими гостями табору стали барди – лауреати першого фестивалю «Червона рута» Едуард Драч, Марія Бурмака.
До голодувальників приєдналася народна артистка України Ніла Крюкова, приходила Ліна Костенко. Кілька народних депутатів на підтримку студентів також оголосили голодування просто в сесійній залі. Олесь Гончар після того, як комуністична частина Верховної Ради відмовилася підтримати студентів, демонстративно поклав свій партійний квиток.
Щоправда студентам не вдалося дотиснути владу, щоб відбулися нові вибори до Верховної Ради на багатопартійній основі. Верховна Рада УРСР, обрана в березні 1990 року, так і залишилася працювати. І саме тим депутатським складом Рада проголосує за Акт Державної Незалежності України 24 серпня 1991 року і стане першим парламентом нової країни.
Переломним стало 15 жовтня, коли в Києві було оголошено загальний студентський страйк і студенти почали захоплювати приміщення вишів, а на Майдані зібралося близько ста тисяч робітників, студентів, простих людей. Того ж дня студенти прорвали міліцейський кордон біля Верховної Ради та організували на площі перед нею ще одне наметове містечко.
До Верховної Ради були запрошені лідери акції. Позицію студентів з трибуни парламенту озвучив Олесь Доній. Після численних дискусій 17 жовтня Верховна Рада 314 голосами «за» (лише 38 були «проти») прийняла рішення частково задовольнити вимоги студентів. Віталія Масола відправили у відставку, інші вимоги пообіцяли виконати по змозі.
Масол справі пішов у відставку 23 жовтня 1990 року. Щоправда він ще раз повернеться на прем’єрську посаду вже в незалежній Україні, але не надовго.
Також серед вимог голодуючих студентів було повернення до України всіх хлопців-українців, які були в лавах радянською армії, для проходження служби на батьківщині.
Організаторами акції були Українська студентська спілка та Студентське братство, а лідерами – Олесь Доній та Маркіян Іващишин. До студентів, які розбили намети і принесли розкладачки, приходив тодішній голова Верховної Ради Леонід Кравчук.
Акція стала першим масовим протестом молоді і увійшла в історію як Революція на граніті. Щодо результативності – Революція дала поштовх руху до Незалежності України і відмови від входження в будь-яку «нову федерацію» у складі СРСР.
На жаль, головне питання – про розпуск Верховної Ради – так і не було втілене в життя. Хоча навіть Леонід Кравчук, тодішній голова Верховної Ради, пізніше зізнавався, що, якби восени 1991 року відбулися перевибори, Україна пішла б зовсім іншим шляхом.
Більше інформації тут: (Відкрити)
Валерій Старинчук, історик, завідувач сектору інформаційної роботи та зв’язків із громадськістю відділу організаційної та інформаційної роботи апарату Погребищенської міської ради та її виконавчого комітету
