Назавжди 33: у селі Очеретня Погребищенської територіальної громади провели в останню дорогу старшого матроса Романа Коваля
23 січня 2026 року у селі Очеретня поховали Героя - захисника, старшого матроса Коваля Романа Петровича, який загинув 14 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Зелений Шлях Курської області, російської федерації в результаті штурмових дій з боку противника.
Під супровід військового оркестру останню дорогу воїну - відданому патріоту України встелили квітами. Попрощатися та віддати йому останню шану зібралися рідні, друзі, близькі, побратими, представники влади, громадськість.
Священник Української Греко-Католицької Церкви отець Василь Окрепкий разом із присутніми молився за упокій душі Захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів. Отець висловив співчуття родині та наголосив, що людське життя – важка дорога. І хто проходить достойно свою життєву дорогу : вузьку, тернисту, кам’янисту, він доходить до вічної радості з Богом. «Дорогі в Христі, ми сьогодні зібрались тут, щоб віддати честь і шану покійному Романові, який помер за кожного з нас. Який помер щоб захистити те, за що він вірив. Щоб захистити рідних, односельчан, свою країну. Вічна слава і вічна пам'ять воїну-Герою Романові»,- сказав священник.
Представник міської ради Анатолій Тимощук у своєму виступі, зокрема, зазначив, що жорстока, кровопролитна війна продовжує забирати життя відважних українських воїнів, які стали на захист рідної землі від ворога. Ще одне ім'я Героя з Погребищенської громади – Воїна, який залишився вірний Україні до останнього свого подиху, викарбовано у нашій пам'яті. Сьогодні, наша громада віддає останню шану не просто воїну, а частині нашої сили та нашої душі, Герою, нашому земляку, оператору протитанкового відділення взводу вогневої підтримки роти морської піхоти 1 батальйону морської піхоти військової частини, старшому матросу Ковалю Роману Петровичу. Молодий, життєрадісний, працьовитий і доброзичливий. Йому б жити і жити, але війна обірвала життя, забрала майбутнє. Не встиг боєць створити сім’ї…Не встиг потішити рідних онуками. Роман Петрович - приклад справжнього патріота, який у часи нашої новітньої історії був там, де найважче. Його вчинки говорять більше за слова. Був гідним прикладом для українців і всього світу. Його ім’я назавжди вписане в історію нашої громади та всієї України. «Від імені Погребищенської міської ради та всієї громади висловлюю найщиріші співчуття родині. Ми розділяємо вашу втрату. Ми схиляємо голови перед сином України, перед нашим Героєм. Ми зобов’язані пам’ятати. Пам’ятати не лише сьогодні, а щодня. Пам’ятати, заради чого і заради кого Роман Петрович віддав життя. І зробити все, щоб Україна, за яку він боровся, була гідною його жертви. Слава Герою! Слава Україні!»,- наголосив Анатолій Тимощук.
Староста Очеретнянського старостинського округу висловлюючи щирі співчуття повідомила, що Коваль Роман Петрович народився 28 січня 1991 року в місті Миколаїв. Згодом разом із родиною переїхав у село Довжок, де навчався у Погребищанській загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів №4 та закінчив її у 2007 році.
З 2007 по 2008 рік здобував освіту у Київському професійному енергетичному коледжі, а з 2008 по 2009 — у Козятинському вищому професійному училищі залізничного транспорту за спеціальністю «Слюсар з ремонту автомобілів».
Працював автомаляром у Криму, згодом у Києві на будівництві та за кордоном.
10 лютого 2023 року був мобілізований та направлений на проходження служби до 36-ї окремої бригади морської піхоти імені контрадмірала Білинського, де освоїв військову справу й отримав звання старшого матроса.
Разом із побратимами брав участь у боях за місто Вовчанськ та на курському напрямку. Роман зміг вивести побратимів із позицій, які вони утримували понад двадцять діб і цим врятував їм життя. За проявлену відвагу і ініціативу був нагороджений грамотою. Та справжня нагорода була в очах тих, кого він повернув додому живими. Побратим згадував: «Якби Ромка не повернувся за пораненим - він би жив. Він не міг інакше!». 14 жовтня 2024 року на 33-му році життя війна забрала його назавжди. Забрала сина України, друга, племінника, брата, побратима — людину, яка завжди вибирала життя, навіть коли йшла назустріч смерті. Його ім’я — вже частина нашої історії. А його шлях — доказ того, що герої не народжуються. Героями стають, коли не відвертаються від болю, не ховаються від правди і не залишають своїх. Низький уклін йому. Вічна шана і вічна пам'ять.
Офіцер 4 відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки старший лейтенант Віктор Коваленко, висловлюючи великий сум з приводу втрати та щирі співчуття рідним та близьким, а також всім, хто любив та шанував покійного воїна – патріота, сказав: «Хай Господь прийме його душу в Царстві Божому. Вічна пам'ять та слава Герою! Слава Україні!»
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Роман є взірцем патріотизму та незламності. Його ім’я навіки вписане в історію Погребищенської громади та України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
