Навічно з небесною вартою: у м.Погребище попрощалися із Героєм Андрієм Коценком
Сьогодні, 1 травня 2024 року, у м. Погребище попрощалися та провели в останню путь нашого Захисника, командира розвідувальної групи, молодшого лейтенанта Коценка Андрія Леонідовича.
Попрощатися із Захисником та висловити співчуття сім’ї прийшли друзі, жителі Погребищенської громади, представники міської ради, побратими, священнослужителі Православної церкви України, які відспівали захисника Батьківщини біля рідного дому та на кладовищі, відповідно до релігійних канонів.
До рідних і близьких покійного біля рідного дому звернувся Благочинний Православної церкви України Погребищенської громади протоієрей отець Петро, який, зокрема, сказав, що Україна-Мати сьогодні платить високу ціну за нове майбутнє. Подвиг наших Героїв-це наша сутність, це наша гордість, омиті кожної хвилини сльозами та кров’ю. За любов до України північні дикарі вбивали нас завжди: за нашу, мову, за нашу культуру, за нашу церкву, за нашу землю, за нашу мрію, за нашу інакшість від них. Вони роблять це знову. Вони хочуть нас зробити такими як вони, або знищити нас та захопити наші землі. Вони хочуть, щоб ми жили так як вони у їхньому болоті. Щоб ми робили за них, воювали за них і щоб не висовувалися, не різали людське око інакшістю-кращістю, людяністю. Вони прагнуть зберегти російську мову, російську церкву і цим перетворити нас на свою малоросію. Але справжні, сміливі українці не хочуть бути рабами московії. Ми маємо перемогти. І ми переможемо обов’язково завдяки нашим непереможним захисникам-Героям таким, як Андрій. Він поклав життя своє за наше краще майбутнє. Вічна слава Андрію і тисячам таким, як він. Ніякого прощення ворогу! Слава Україні! Слава нашим Героям!
Щирі співчуття рідним та близьким загиблого у зв’язку з непоправною втратою на кладовищі висловив начальник управління соціального захисту населення міської ради Анатолій Тимощук: «Гіркою продовжує бути весна для всіх українців, лютий ворог продовжує приносити розруху, смерть, нечуване горе і сльози в усі куточки нашої багатостраждальної неньки України. На превеликий жаль, не обминає біда і нашу громаду - східний вітер приніс на своїх чорних крилах сумну звістку із Запоріжжя: за ДНК експертизою 25 квітня 2024 р. підтвердився факт загибелі нашого Героя-Захисника молодшого лейтенанта Коценка Андрія Леонідовича, який під час виконання бойового завдання із захисту Батьківщини біля населеного пункту Вербове Запорізької області16 вересня 2023 року зник безвісти. Коценко Андрій Леонідович народився 30 січня 1988 року. У 1995 році пішов до 1 класу Погребищенської ЗОШ №1, яку закінчив у 2005 році. Потім навчався у Київському автотранспортному технікумі. Закінчив у 2008 році з червоним дипломом. За співбесідою вступив до транспортного університету, який закінчив у 2011 році, закінчив військову кафедру. До мобілізації працював у м. Києві. 15 лютого 2023 року був призваний на службу до Збройний Сил України, проходив військову підготовку, після проходження якої вступив до військової академії м.Одеса. 28 квітня 2023 року отримав звання «Молодшого лейтенанта», обіймав посаду командира розвідувальної групи 71 окремої єгерської бригади. Мав дружину та двоє діток 2014, 2019 років народження.
Бракує слів, щоб передати душевний біль, бракує сліз, щоб виплакати це горе, цю непоправну втрату. Андрію! Ти охороняв наш спокій, наш сон, ти охороняв наші світанки і блакитне небо, ти захищав кожного з нас, ти захищав незалежну, вільну Україну. Спи спокійно, воїне. Добра світла пам’ять про тебе і вдячність за твій подвиг назавжди залишаться у наших серцях. У цю лиху скорботну годину висловлюємо найщиріші співчуття всім рідним і близьким полеглого Воїна. Вічна пам’ять захиснику України!Ніколи не забудемо…Герої не вмирають!Героям слава!»
Зі словами співчуття до рідних і близьких покійного звернувся священник Православної церкви України Святослав, який, зокрема, сказав, що московський заїда відбирає життя у наших захисників, які боронять нас від рашиського рабського ярма. Із 1991 року москва вливала міліонні кошти у своїх прибічників в Україні, в свою московську церкву щоб не допустити розвитку України, щоб у нас була дестабілізація і розкол суспільства, що не створилась вільна незалежна Україна. Їм така Україна не потрібна. Їм потрібна рабська Україна щоб робила на них, щоб чоловіки воювали, а жінки народжували для їхніх загарбницьких війн. Мій старший син теж на війні. І мені, як і всім, чиї рідні воюють, відомі ці відчуття…І я благаю Бога про всіх, щоб наша Україна вистояла і перемогла. Щоб не стала знову рабою зайди рашиського. І я вірю що ми переможемо, тому, що ми битимемось до перемоги. Ми не здамося. Коли вони їхали на танках наші хлопці босими в спортивних штанах проти танків, а літаки збивали з рушниць. Господи, допоможи нам! Ми маємо на колінах просити вибачення перед нашими молодими загиблии Героями. Гине цвіт нації, який мав би розбудовувати вільну, незалежну Україну. А ті, що втекли за кордон, щоб не воювати, ховаються від мобілізації тут - будуть знову будувати рабську країну. Тому маємо це усвідомити і все зробити для перемоги, щоб не уможливити повернення назад. Герой Андрій не загинув – він убитий тут, на нашій землі клятим нелюдським ворогом! Слава Герою! Слава Україні!!!Україна Понад Усе!!!
Поховали воїна під залпи останнього салюту та Гімну України на місцевому кладовищі, в м. Погребище.
На віки-вічні ім`я Андрія буде вписане в історію нашої громади та України як воїна-Героя.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
