«Мій рідний син, тебе вже рана не болить, чорна земля накрила домовину. Десь, в небі птах, під хмарами летить. Кричу тобі: «Вернись додому сину»»
15 листопада 2024 року в селі Смаржинці Погребищенської територіальної громади провели в останню путь мужнього Захисника, старшого розвідника-сапера 2 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини, старшого матроса МОГИЛЕВИЧА Сергія Вікторовича.
Попрощатися із захисником прийшли сім’я, родина, кохана дівчина, друзі, однокласники, односельці, жителі Погребищенської громади, навколишніх сіл, представники міської ради, побратими, священнослужителі Православної церкви України, які відспівали захисника Батьківщини біля рідного дому та на кладовищі, відповідно до релігійних канонів.
Біля будинку після заупокійної панахиди зі словами співчуття до рідних і близьких покійного звернувся Благочинний Православної церкви України Погребищенської громади протоієрей отець Петро, який, зокрема, сказав, що сьогодні історію творять наші герої, такі як Сергій. Він і далі буде охороняти нашу державу і нас з небес. Він вічно буде жити в наших серцях! Вічна і світла пам'ять Герою! Слава Україні.
Заступник Погребищенського міського голови Олександр Тригуб у своєму виступі наголосив: «Одинадцятий рік поспіль українці протистоять найбільшому злу на планеті Земля – навалі рашистської імперської орди. Одинадцятий рік поспіль Україна втрачає найкращих своїх синів і доньок, в цій жорстокій боротьбі за своє існування, як держави. Вкотре, страшне і невиправне горе знову віроломно ввірвалось в нашу громаду. Ми зібралися тут, разом, щоб віддати останні військові почесті та шану і провести в останню путь нашого захисника, старшого розвідника-сапера розвідувальної роти військової частини, старшого матроса Могилевича Сергія Вікторовича, який героїчно загинув під час виконання бойового завдання 8 листопада 2024 року, боронячи суверенітет та територіальну цілісність України. Сергій ріс і формувався у вас на очах: був дуже доброю дитиною, згодом став прекрасним юнаком, вихованим, щирим, відданим сином і справжнім чоловіком, добровільно і свідомо присвятивши себе військовій службі. Загинула ще зовсім молода людина, якій ще б жити, творити, виховувати дітей, радіти кожному прожитому дню. Але все це перекреслила війна, війна, яка, здавалось, була немислима в XXI столітті, війна, яка поламала долі мільйонів українців, знищивши їх майно, домівки, забравши в батьків дітей і в дітей батьків, війна, де ненависний ворог вбиває на вулицях людей тільки за те, що вони українці, викрадає і вивозить дітей, ґвалтує жінок. Це не війна з армією – це тотальний геноцид української нації, направлений на її знищення.
Такі хлопці, як Сергій показали світу, що наші сили оборони здатні перемогти, що українці не тільки гречкосії, але і вправні, професійні і шляхетні воїни. Все це, що я сказав стосується саме старшого матроса Сергія Могилевича, який за свої високі службові досягнення був нагороджений неодноразово багатьма відомчими нагородами. А в 2023 році нагороджений відзнакою Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест». Шановна громадо! Найменше, що ми можемо зробити – це пам’ятати заради чого так палко боровся, і так героїчно загинув Сергій. Поважайте його подвиг, який він здійснив заради нас всіх: заради щасливого дитинства наших дітей та онуків, заради спокійної мирної нашої праці, заради спокійної старості старшого покоління. А ще хочу вам нагадати один вислів, який є аксіомою: «Битву виграє армія, а війну – виграє нація», тому закликаю всіх – вірте в Перемогу, в сили оборони України, допомагайте хто чим може, донатьте, підтримуйте, не зупиняйтесь. За нами Правда, за нами Бог».
«Дорогі Світлано Миколаївно, Руслан, рідні нашого Героя, від імені Погребищенської міської ради прийміть найщиріші співчуття і тримайтеся, вам є ким пишатись. Світлано Миколаївно, доземний уклін від всіх нас, за те, що виростили, виховали таких синів і благословили їх на захист України. Слава Україні», - зазначив Олександр Степанович.
Староста Білашківського старостинського округу Юрій Дзигар повідомив, що Могилевич Сергій Вікторович народився 14 березня 1998 року в селі Смаржинці, Погребищенського району, Вінницької області. В 2004 році пішов в перший клас Смаржинецької початкової школи, потім навчався в Ширмівській середній школі, яку закінчив в 2013 році. В тому ж році поступив на навчання в Козятинське училище залізничного транспорту, після закінчення якого працював провідником потягу.
В 2018 році призваний на військову службу, проходив службу морським піхотинцем. Після завершення строкової служби в 2019 році підписав контракт із Збройними Силами України, залишився на службі в морській піхоті. Після початку повномасштабної війни з російською федерацією пройшов усі найгарячіші точки: Маріуполь. Бахмут, Херсон. За цей період був нагороджений багатьма грамотами, подяками та орденами. Майже всі свої молоді роки Сергій Вікторович провів на війні, було багато планів на життя, але проклята росія та війна не дала їм збутись. 8 листопада 2024 р., будучи відданим військовій присязі на вірність українському народу, при виконанні завдань, пов’язаних із захистом Батьківщини, в м. Херсон, під час підготовки БПЛА для виконання бойового завдання (проведення дистанційного мінування) був атакований ворожим FPV дроном, внаслідок чого отримав поранення несумісні з життям. Загинув Сергій Вікторович 8 листопада 2024 року при виконанні бойового завдання. Ціною свого життя він здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка - віддав своє життя за цілісність і незалежність України, за наше з вами життя. На віки-вічні його ім'я буде вписане в історію Погребищенської громади та України, як воїна – Героя. Сьогодні тут, поміж нас – сім’я, родина, кохана дівчина, рідні та друзі Сергія. Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної, близької людини. Нехай добрий, світлий спомин про мужнього захисника стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в нашій пам’яті, хто знав його, любив і шанував. А нашому Герою Сергію Вікторовичу хай земля буде пухом та царство небесне. Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав рідну Україну і кожного з нас!
СЛАВА ГЕРОЮ! СЛАВА УКРАЇНІ!
Від особового складу військової частини та усієї бригади зі словами співчуття до присутніх звернувся побратим Михайло, який сказав, що Сергій зробив усе, щоб наблизити нашу спільну перемогу, його смерть - це велика втрата для усього українського народу, для сім’ї Сергія, для нас він є прикладом того, як треба ставитись до своєї справи. Він був справжнім чоловіком, воїном, надійним та чесним товаришем, патріотом своєї Батьківщини. Дякую воїну за його подвиг. Вічна пам’ять.
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Героя України. Схиляємо голови та шануємо кожного, хто поклав своє життя за свободу і любов до рідної землі.
Вічна пам’ять Герою Сергію, Захиснику України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
