Мешканці Погребищенської громади провели в останню дорогу Захисника Анатолія Стишака
Сьогодні, 15 травня 2026 року, у с. Борщагівка провели в останню путь гранатометника 4 десантно-штурмового відділення 3 десантно-штурмового взводу 6 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини, солдата Стишака Анатолія Андрійовича.
У церемонії прощання із захисником взяли участь рідні та близькі, представники міської ради, духовенства, друзі, побратими, жителі Погребищенської територіальної громади, що прибули розділити горе і підтримати сім’ю та рідних загиблого воїна.
Священнослужителі Православної церкви України відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі.
Біля рідного дому до рідних і близьких загиблого звернувся Благочинний Православної церкви України Погребищенської громади протоієрей отець Петро, який сказав: «Коли ми цінуємо те, що отримали від Бога, тоді Господь спішить нам на допомогу. Щодо ворогів наших, то зло має бути покаране. Заповідь Божа протистоїть ворожому навмисно запланованому вбивству. Україна стоїть і бореться. Зло не перемогло нас. Плани тирана путіна не справдилися і з Божою допомогою ніколи не справдяться. Молімося всі про закінчення війни, про зцілення ран нашого народу, про повернення наших Захисників і Захисниць живими та здоровими.
Наші захисники, не шкодуючи сил і свого життя, щитом стоять між ворогом і нами. Одним із таких є наш воїн Анатолій, який поліг у бою захищаючи нас. Вічна пам'ять і Царство Небесне захиснику нашому Анатолію та всім полеглим за Україну. Молімося, щоб як найшвидше прогнати зло з нашої землі».
На кладовищі староста Борщагівського старостинського округу Тетяна Лубчук у своєму виступі повідомила, що Анатолій Андрійович народився 26 травня 1996 року в селі Борщагівка Погребищенського району Вінницької області. Золоті роки – дитинство, юність, пройшли тут. Навчався в Борщагівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. У 2014 році Анатолій здобув професію «Електрогазозварник» у ВПУ № 42 м. Погребище. Свій трудовий шлях розпочав також у рідному селі -працював на фермі тваринником. Був одружений. Рахувався безвісти зниклим з 22 березня 2025 року.
В наших серцях він залишився хорошим, добрим чоловіком, найкращим сином, найкращим братом, побратимом та односельцем. Був надзвичайно працьовитим, товариським, добрим, спокійним. Немає таких слів, щоб втішити маму, дружину та рідних.
Вічна і світла пам'ять Анатолію. Справжньому Воїну - Герою. Вічна шана. Слава Україні!
Представник міської ради Володимир Коріненко, звертаючись до учасників траурного зібрання, сказав: «Вже п’ятий рік повномасштабного москальського вторгнення в наші домівки приходять сумні звістки про загибель Героїв. І кожна втрата до щему в серці. Жорстока війна без жалю забрала ще одне молоде життя мешканця села Борщагівка, нашого Захисника.
За свободу та незалежність України, відданий військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, в ході ведення бойових дій в обороні села Костянтинопіль Волноваського району Донецької області 22 березня 2025 року загинув Стишак Анатолій Андрійович, який був призваний на військову службу 17 січня 2025 року.
За кілька днів Анатолій мав би відсвяткувати своє 30-річчя.
Від імені Погребищенської міської ради, жителів усієї громади висловлюю найщиріші співчуття всім рідним і близьким Воїна.
Анатолій - наша гордість, наш Герой. Дякуємо йому, що тримав для нас мирне небо! Дякуємо за мужність, захист, патріотизм! Вічна пам’ять і слава Захиснику України! Рідна громада та уся Україна завжди пам’ятатиме його подвиг».
Класний керівник Анатолія Марина Чернявська сказала, що неможливо знайти слова, які могли б передати той біль і скорботу, що сьогодні переповнюють серця жителів громади.
Борщагівка та вся Погребищенська громада об’єдналися у спільному горі. Війна щодня приносить Україні страшні втрати. Вона вривається у міста і села, руйнує домівки, забирає життя мирних людей і найкращих синів нашої держави. Ті, хто знав Анатолія, згадують його, як надзвичайно добру, щиру та відкриту людину. Особливими залишаться спогади про шкільні роки. Учителі пам’ятають його допитливим, щирим хлопцем, який любив ділитися своїми думками, мріями та планами на життя. Він хотів створити сім’ю, працювати на рідній землі.
Сьогодні важко знайти слова підтримки для матері, дружини та всієї родини. У нашій пам’яті Анатолій назавжди залишиться світлою людиною, справжнім патріотом і Захисником України. Вічна і світла пам’ять Анатолію Андрійовичу Стишаку.
Поховали Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Ім’я Анатолія є взірцем мужності, патріотизму та незламності, яке навіки вписане в історію Погребищенської громади та України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
