Кожна людина має свою історію, але не кожна людина здатна свою історію вписати в історію свого народу, в історію нашої держави, - командир загиблого Героя Олександра Головатюка
12 червня 2023 року мешканці м.Погребище провели в останню путь мужнього Захисника, 53-річного земляка Головатюка Олександра Васильовича. Віддати шану Герою прийшли рідні, близькі, друзі, жителі міста та сіл, де народився, працював Олександр, військові, його бойові побратими періоду АТО та війни, представники та депутати міської ради, священнослужителі Православної церкви України, які відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів в будинку, церкві святого апостола Андрія Первозванного та на кладовищі.
Приклонивши коліно, простеливши вулиці квітами, учасники траурної процесії проводили Героя в його останній земний шлях, подумки дякуючи за мирне небо над головою.
В церкві після заупокійної панахиди зі словами співчуття до рідних і близьких покійного звернувся благочинний храмів ПЦУ Погребищенської громади отець Богдан, який, зокрема, сказав, що в ці дні Церква вшановує Святих. І сьогодні наш воїн-Герой Олександр, який за свою любов до нас, захищаючи нас, Україну автоматично поповнив ряди святих, ряди праведників. Бо він, як і інші наші воїни, віддали життя за нас. Вони житимуть вічно. Бо смерть - це не кінець життя. Це кінець лише земного життя. І Господь прийме його душу в блаженні вічні простори. А ми, у скорботі з рідними Олександра сьогодні, маємо і надалі в житті пам’ятати про наших загиблих Героїв, маємо хоча б на хвильку зупинятись біля їх могил, відвідуючи на кладовищах своїх рідних. Ми повинні пам’ятати про кожного відважного Героя, який поклав своє життя за Україну.
На кладовищі депутат Погребищенської міської ради Анатолій Білик висловив щирі співчуття матері, дружині, рідним загиблого воїна-Героя.
Він сказав: «При кожній звістці, що загинув воїн, стискається серце, болить душа, очі наповняються слізьми. Сьогодні в нашій Погребищенській громаді знову велике горе. Сьогодні ми прощаємося із Героєм - учасником АТО 2014-2019 років, головним сержантом самохідного артилерійського взводу Головатюком Олександром Васильовичем, який загинув в бою 9 червня 2023 року біля населеного пункту Уманське Донецької області».
Анатолій Білик розповів, що Олександр народився 10 серпня 1970 року в с.Соснівка Погребищенського району. Закінчивши школу, поступив у Погребищенське ВПУ-42, яке закінчив у складі першого випуску училища. За своє життя, працюючи в колгоспі, фермерських господарствах, охороні Погребищенського цукрозаводу, хлібоприймального підприємства, приватних структурах, зарекомендував себе як добра, щира, чуйна людина. Він мав золоті руки. Був не тільки майстром,, а і, як поділилися його побратими, неперевершеним кухарем. 25 лютого минулого року він знову взяв до рук зброю та щодня плече-в-плече з побратимами наближав Перемогу.
У наших серцях, у нашій пам’яті він навічно залишиться незламним Героєм, відданим сином своєї родини, безстрашним воїном України. Хай світла пам'ять про нього назавжди залишиться в наших серцях.
Старший офіцер четвертого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки капітан Олександр Дидик наголосив, що завдяки Олександру Васильовичу і таким, як він, безстрашним воїнам, ми встояли в 2014 році і в найскрутніший період війни з рашистською ордою та почали давати гідну відсіч окупантам. Втрата кожного воїна - це велика втрата для кожного українця. Неможливо передати ті горе і жаль, які ми всі відчуваємо. Щирі співчуття рідним Олександра. Він назавжди залишиться в нашій пам’яті. Олександр Дидик сказав: «Шановна громадо, схилімо голови перед Героєм!... Слава Україні! Героям Слава!».
Побратим, командир загиблого Героя, Олександр Миколайович сказав: « Можна розповісти про трьох друзів, які у 2014-2015 роках боронили Україну…І також вони в перші дні війни за покликом серця, 25 лютого знову пішли на війну…Можна багато чого розказати…Кожна людина має свою історію, але не кожна людина здатна свою історію вписати в історію свого народу, в історію нашої держави!!! Сашко вписав червоними чорнилами…вписав своєю кров`ю - віддав своє життя... Цей день-день скорботи, нашого жалю, нашого співчуття. Але не хотілося, щоб цей день був днем нашого розпачу. Ні!!! Зараз на фронті іде бій!!! Кожну хвилину іде команда: «Вогонь!!! Вогонь!!! Вогонь!!!» Саша, завжди на цю команду ти відповідав мені: «Готово!»… Хай цей день стане днем пам’яті, днем нашої ненависті до ворога, який прийшов на нашу землю!!! Але він тут згине!!! Виженемо ми його!!! Люди, дякую вам за все. Саша, вибач мені - не зберіг я тебе…Пробачте мені, рідні…Пробачте мені, люди, що не зберіг я Сашу…».
Після прощання труну із прахом Героя придали землі під залпи траурного салюту та Гімну України.
Олександр був справжнім патріотом. Він вірно служив народові України. Він пішов у Вічність так, як йдуть усі справжні Воїни, Герої - під час бою…
Таким він назавжди залишиться у нашій пам'яті. Жертвуючи своїм життям, наші земляки захищають незалежність України. І ми повинні про це пам’ятати завжди.
Світла пам'ять Героям, які поклали своє життя на вівтар Батьківщини!
Відділ організаційної та інформаційної роботи
