Богдан загинув, пішов у небуття спочити на віки. Чи було легко йому своє життя віддати? Мовчить – над ним лиш квіти, тиша і вінки…
10 січня 2026 року у с. Довжок провели навіки авіаційного спеціаліста - сапера 4 відділення безпілотних авіаційних комплексів типу «камікадзе» взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів мулитироторного типу спеціального призначення батальйону безпілотних систем військової частини оперативно – тактичного з’єднання – 1 корпусу Національної гвардії України «Азов», молодшого сержанта Шевчука Богдана Васильовича.
У церемонії прощання із захисником взяли участь рідні та близькі, представники духовенства, друзі, представники міської ради, побратими, жителі Погребищенської територіальної громади, що прибули розділити горе і підтримати родину загиблого воїна.
Священнослужителі Української Православної церкви відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів в будинку та на кладовищі.
На кладовищі заступник голови Погребищенської міської ради Ігор Гордійчук у своєму виступі зазначив: «Сьогодні ми зібралися тут із важким болем у серці. Ми прощаємося з нашим земляком, з Героєм, молоде життя якого підло обірвала жорстока, кровопролитна війна. Вона забрала кращого сина України, Героя, який захищав нас із вами від російського загарбника, молодшим сержантом Шевчуком Богданом Васильовичем. Гине цвіт нації, йдуть ті, хто розуміє, що таке Батьківщина, що таке рідна земля.
Шевчук Богдан Васильович народився 21 квітня 1992 року в селі Довжок Погребищенського району Вінницької області. Зростав добрим та спокійним хлопчиком. У 1998 році пішов до першого класу Погребищенської школи №4, яку закінчив у 2009 році. Цього ж року вступив до Вінницького заклад-центру №1, де здобув професію столяра-паркетника. У 2010 році вступив до ВПУ №42 міста Погребище на спеціальність електрогазозварник, водій транспортних засобів категорії С. По закінченню навчання працював на різних роботах у місті Київ. 28 березня 2023 року був призваний по мобілізації до військової частини Національної гвардії України 3028 міста Калинівка. Двічі був поранений.
На превеликий жаль, 06 січня 2026 року біля населеного пункту Світле Покровського району Донецької області, бойове завдання стало для Богдана останнім.
Обірвала війна його плани на мирне життя. А він так мріяв про щастя своїх дітей. Він хотів, щоб наші діти зростали у мирній країні, під мирним українським небом. І за здійснення цих мрій він поклав своє життя.
Богдан Васильович був і залишається для нас прикладом мужності, відданості та невпинної віри в ідеали свободи та незалежності. Його жертва ніколи не буде забута, а пам’ять про нього завжди буде жити серед нас.
Війна вкотре дала нам усвідомлення того, якою високою є ціна нашої свободи. Ціною молодих життів. Ціною зруйнованих доль. Ціною болю рідних, які сьогодні втратили дорогу людину.
Жодні слова не вгамують біль матері, батька чи коханої людини.
Від імені Погребищенської міської ради та всієї громади висловлюю найщиріші співчуття сім’ї, родині. Ми поділяємо ваше горе і схиляємо голови перед вашою жертовністю. Нехай Господь дасть вам сил пережити цю страшну втрату. Слава Україні!!!».
Представник військової частини 3028 Владислав Подолян, де проходив службу Богдан Шевчук, сказав: «Дорога родино, усі присутні, сьогодні ми вшановуємо пам'ять молодшого сержанта Богдана Шевчука. Він був бійцем мужнім та хоробрим, захисником нашої країни. Пам’ять про нього буде вічно жити у наших серцях, ми ніколи його не забудемо. Вічна та світла пам'ять Герою. Слава Україні!».
Владислав Євгенійович вручив дружині загиблого Богдана Державний прапор України та прапор 14 бригади оперативного призначення «Червона Калина».
Протоієрей Віталій, настоятель місцевого храму, розділив із родичами біль втрати Богдана. Подякував всім захисникам, які боронять Україну, захищають її цілісність і зазначив, що загиблі Герої будуть жити вічно в наших серцях. Як написано в Євангелії, що ті, що віддали душу за другі своя, той, хто помер за свою державу, за свою землю, захищаючи її, матимуть Царство Боже. І сьогодні ми просимо перед домовиною Богдана Матір Божу, щоб вона на своїх руках прийняла його в Царство Небесне, і щоб наступив довгоочікуваний мир. Вічна пам'ять і Царство небесне Богдану.
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Ім’я Богдана назавжди вписане в історію нашої свободи. Ми не забудемо, якою ціною дається кожен наш ранок. Герої не вмирають, поки ми про них пам'ятаємо.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
