Афганська війна залишила глибокий і болючий слід на все життя в долях як учасників, так і їхніх близьких та рідних. До Погребищенського краю не повернулися живими шестеро уродженців... Сьогодні ще болючіший слід залишає війна на Сході України.

  15 лютого з нагоди 32-ї річниці завершення виведення радянських військ із Афганістану Погребищенський міський голова Сергій Волинський та член спілки журналістів України Юрій Хмельовий відвідали Харченко Катерину Тодосівну із с.Павлівки, яка виховала двох воїнів-захисників.

  Старший - Харченко Олександр Миколайович у далекому 1982 році призваний був виконувати інтернаціональний обов’язок у Афганістані. Він служив у розвідувальному батальйоні і 9 червня 1983 року загинув під час бойової операції. За мужність та відвагу посмертно нагороджений орденом Червоної зірки.

  Молодший син -Харченко Анатолій Миколайович, старшина, командир реактивної батареї у 2015-2016 роках захищав суверенітет і територіальну цілісність України в зоні АТО.

  Сергій Волинський та Юрій Хмельовий подякували за виховання синів, за їх високу громадянську позицію та вручили квіти, солодощі і книгу «Віхи історії Вінниччини. Погребищенський район», в якій розповідається про синів Катерини Тодосівни.

  В цей день, традиційно, Катерину Тодосівну відвідали учні та вчителі Павлівської школи разом з директором Ніною Драган, староста Павлівського старостату Валентина Панасюк, рідні.

  16 лютого Погребищенський міський голова Сергій Волинський разом із старостою Гопчицького старостату Романом Прилуцьким відвідали Шевчук Катерину Іванівну - матір загиблого в Афганістані Олександра Шевчука. Вони вручили квіти, солодощі, подякували за виховання сина, поспілкувалися. Олександр Шевчук у 1984 році був направлений для проходження військової служби зв’язківцем в Афганістан. 11 грудня 1984 року загинув на БТРі при виконанні інтернаціонального обов'язку. За мужність та відвагу посмертно нагороджений орденом Червоної зірки.

  Призваний був виконувати інтернаціональний обов’язок у далекій країні і плисківчанин Євгеній Мельник. Хоча був санінструктором взводу, однак, коли доводилося сутужно у гірських ущелинах під час бою, приходив на допомогу своїм товаришам, нарівні з усіма виконував поставлені завдання, стріляв по ворогу та опікувався пораненими, виносив їх з-під куль та осколків у безпечне місце, рятуючи від смерті. Багато бойових побратимів і до сьогодні вдячні йому за те, що врятував життя по дорозі до шпиталю або ж виніс пораненим з поля бою. На жаль, сам в одному з боїв не вберігся…

  16 лютого староста Плисківського старостату Руслан Рябцун разом із працівниками будинку культури відвідали маму Євгенія Мельника - Фросину Федорівну, вручили подарунки та поспілкувалися.

  На жаль, в Афганістані загинуло ще троє наших земляків, батьків яких теж уже немає серед нас.

  Кумчак Іван Андрійович - родом із с.Мончин. Кадровий офіцер. 22 лютого 1980 року загинув під час перевірки варти бойової охорони. За мужність і відвагу посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

  Іващук Іван Васильович - родом із с.Дзюньків. Служив в Афганістані з грудня 1979 року. Здійснив багато рейсів по дорогах чужої країни, перевозячи вантажі різного призначення у військових умовах. 4 квітня 1981 року при виконанні інтернаціонального обов'язку Василь Іващук загинув. За мужність і відвагу посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

  Іщук Віктор Васильович - родом із с.Старостинці. Проходив службу в Афганістані з листопада 1982 року. Був командиром відділення, заступником командира взводу. Загинув під час виконання бойового завдання 23 квітня 1984 року. За мужність і відвагу посмертно нагороджений орденом Червоної Зірки.

  Кожен, хто достойно пройшов через створене комуністами пекло Афгану, заслуговує на шану. Наші воїни просто виконували свою військову повинність... Але самовіддано і героїчно.

  Відділ організаційної та інформаційної роботи міської ради