21 лютого – Міжнародний день рідної мови
Нації вмирають не від інфаркту.
Спочатку їм відбирає мову.
Ліна Костенко
Рідна мова є важливим елементом культурної та національної свідомості людини. Вона не просто засіб спілкування, а історія народу, його світогляд. Вона є найсильнішим інструментом збереження і розвитку нашого матеріального й духовного спадку.
Історія свята, на жаль, має дуже трагічний початок. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту проти урядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полеглих за рідну мову.
Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 року на Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний День рідної мови як привід для роздумів та зосередження уваги на мовному питанні. Починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в Україні, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.
Рішенням про впровадження Дня рідної мови ЮНЕСКО прагне підтримувати мову як ознаку культурної приналежності особи, адже близько половини із 6000 розмовних мов світу нині загрожує зникнення. Також це є важливим кроком до визнання необхідності захистити різноманіття культур і зберігати повагу до мови як показника культури.
Мова – це історія народу, його світогляд, інтелектуальний та духовний результат кілька тисячолітньої еволюції кожного етносу. Без власної мови, своєї самобутньої культури немає народу. Мова – найважливіший засіб спілкування людей і пізнання світу, передачі досвіду з покоління в покоління.
Наша рідна українська мова – одна з найбагатших і наймелодійніших мов світу. Це мова великого народу, великої культури, нашої історії. Українською мовою написані невмирущі твори Котляревського, Шевченка, Франка, Лесі Українки, Нечуя-Левицького і Коцюбинського.
В Україні рідній мові присвячене ще одне свято – День української писемності та мови, яке з 2024 року відзначається щороку 27 жовтня, в день вшанування пам’яті преподобного Нестора- літописця, який був послідовником творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія. В давнину існувала традиція 27 жовтня, коли батьки відводили дітей до школи, а потім йшли до церкви: поставити свічку перед образом Нестора-літописця і помолитися, щоб він допоміг дитині у навчанні.
Цікаві 10 фактів про українську мову:
- Українська мова належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної родини. Вчені Сучасна українська мова має близько 256 тисяч слів.
- За лексичним запасом найближчою до української мови є білоруська - 84% спільної лексики. Далі йдуть польська і сербська (70% і 68% відповідно), потім - російська (62%). «До речі, якщо порівнювати фонетику й граматику, то українська має від 22 до 29 спільних рис з білоруською, чеською, словацькою й польською мовами, а з російською тільки 11», - кажуть експерти.
- В українській мові, на відміну від решти східнослов'янських мов, іменник має 7 відмінків, один з яких - кличний.
- У 448 році візантійський історик Пріск Панійський під час перебування в таборі гунського володаря Аттіли на території сучасної України, записав слова «мед» і «страва». Це була перша згадка українських слів.
- Українську мову в різні історичні періоди називали по-різному: про?ста, руська, русинська, козацька тощо. Історично найуживанішою назвою української до середини XIX століття була назва «руська мова».
- В українській мові найбільша кількість слів починається на літеру «П».
- Найменш уживаною літерою українського алфавіту є літера «Ф».
- Українська мова багата на синоніми. Наприклад, слово «горизонт» має 12 синонімів: обрій, небозвід, небосхил, крайнебо, круговид, кругозір, кругогляд, виднокруг, видноколо, виднокрай, небокрай, овид.
- Назви всіх дитинчат тварин є іменниками середнього роду: теля, котеня, жабеня.
- Українська мова має велику кількість зменшувальних форм. Навіть слово «вороги» може звучати як «вороженьки».
Сьогодні, коли Україна відстоює свою незалежність, мова стала одним із найважливіших символів національної єдності та опору. Використання української мови у публічному просторі, освіті, культурі та військовій справі є не лише ознакою патріотизму, а й потужною зброєю у боротьбі за власну ідентичність. Мовна свідомість є ключовим фактором, що допомагає згуртувати суспільство, зміцнити дух нації та підтримати українських воїнів.
Значення мови в умовах війни стало ще більш очевидним: вона об’єднує людей, формує національну самосвідомість і демонструє нашу стійкість перед викликами. Кожен, хто говорить українською, робить свій внесок у збереження та зміцнення української державності.
Українською мовою розмовляли наші діди та прадіди, а матері та бабусі співали колискові! Народ наш сміявся і плакав рідною мовою. Саме тому важливо продовжувати підтримувати українську мову, вивчати її, розвивати та передавати наступним поколінням.
Нехай материнське слово буде для всіх оберегом. Щастя, добра, та перемоги України!
Слава Україні !
Валерій Старинчук - історик, завідувач сектору інформаційної роботи та зв’язків із громадськістю відділу організаційної та інформаційної роботи апарату Погребищенської міської ради та її виконавчого комітету
