Вже у сотні своїй небесній стоїть Олександр на варті. По праву руку від Бога, а по ліву - його побратими
23 лютого 2024 року в місті Погребище провели в останню путь ще одного мужнього Захисника ІСКАРАДОВА Олександра Івановича, який вважався безвісти зниклим з 11.08.2023 року.
Попрощатися із захисником прийшли сім’я, рідні, друзі, однокласники, побратими, жителі Погребищенської територіальної громади, депутати та представники міської ради.
Священнослужителі Православної церкви України відспівали захисника Батьківщини, відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі.
Після заупокійної панахиди біля будинку Героя священник ПЦУ протоієрей Петро висловив співчуття рідним і близьким Олександра. Він, зокрема, сказав, що ми маємо бути єдиними із нашими захисниками, підтримувати їх, аби побороти московитське нелюдське зло. І гуртом, ми обов’язково переможемо, якщо всіляко допомагатимемо нашим захисникам і духовно-щирою молитвою, і матеріально. Ми посилаємо молитви нашим захисникам, щоб вони успішно протистояли злу. А Олександр постане перед Богом на небесах, і буде відправлений ним до когорти духовних воїнів, де буде щитом духовним разом з іншими загиблими воїнами захищати нас, допомагати побратимам здолати рашистьке зло. Вічна пам'ять Олександру.
На кладовищі начальник відділу культури міської ради Сергій Єфімовський у своєму виступі, зокрема, зазначив: «Такі Герої, як Олександр – справжні герої. Вони загинули як герої і проводжають їх як героїв. Їх усіх об’єднало одне - вони захищали свою країну до останнього подиху у боротьбі за волю і кращу долю України, він віддав найдорожче, що мав - своє життя. Ми прощаємося з солдатом Іскарадовим Олександром Івановичем, номер обслуги 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти військової частини, загинув під час бойового зіткнення з переважаючими силами противника, поблизу н.п. Берхівка Бахмутського району Донецької області.
Олександр Іванович народився 18 жовтня 1978 року р.н. У 1985 році пішов до першого класу Погребищенської ЗОШ №2, яку закінчив у 1993 році. З 1994 року навчався у ПТУ №42 м. Погребище на електрика. Після ПТУ у Вінниці здобув освіту радіомеханіка. Працював водієм-експедитором у м.Погребище. Був одружений, залишилась дружина Наталія із сином. Олександр був щирим, небайдужим, веселим, чесним, готовим підтримати у будь якій ситуації, він був готовий любити увесь світ. Наш земляк вірним військовій присязі, завжди проявляв стійкість і мужність. Боровся за мир на українській землі, за спокій у рідній домівці, за безпеку родини. Він пройшов і побачив те, що не бачимо і не відчуваємо ми. Від імені Погребищенської міської ради висловлюю щирі співчуття рідним Олександра Івановича. Ми розділяємо ваше горе і низько вклоняємося за незламного героя України, доброго і світлого душею, енергійного, чесного і відвертого, який був готовий у будь-який час прийти на допомогу. Нехай ті, хто надалі нас захищають, цю справу святу доведуть до кінця, нехай буде знищений ворог, нехай буде вільною, сильною, незламною наша багатостраждальна Україна. Вічна пам’ять Олександру Івановичу, усіх воїнів-захисників, які віддали за нас життя.
Слова скорботи та співчуття рідним і близьким покійного воїна також виразив командир роти охорони четвертого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Олександр Цегельнюк. Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Героя України. Схиляємо голови та шануємо кожного, хто поклав своє життя за свободу і любов до рідної землі.
Вічна пам’ять Герою, Захиснику України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
