Вогонь життя раптово згас, печаль і смуток душу ранять, низький уклін Тобі від нас і незабутня світла пам'ять
18 квітня 2024 року в селі Гопчиця Погребищенської територіальної громади провели в останню путь Захисника Задою Костянтина Григоровича, який 8 квітня 2024 року під час виконання бойового завдання із захисту територіальної цілісності Батьківщини, в районі населеного пункту Нетайлове Донецької області, отримав поранення. 13 квітня 2024 року помер у Вінницькій обласній психоневрологічній лікарні ім. акад. О.І.Ющенка.
Попрощатися із захисником та висловити співчуття сім’ї прийшли друзі, жителі Погребищенської громади, представники міської ради, побратими, священнослужителі Православної церкви України, які відспівали захисника Батьківщини біля рідного дому та на кладовищі, відповідно до релігійних канонів.
До рідних і близьких покійного звернувся Благочинний Православної церкви України Погребищенської громади протоієрей отець Петро, який, зокрема, сказав, що кожен з нас має приділяти ще більшу увагу боротьбі з ворогом в ім’я збереження держави Україна. Сьогодні ми віддаємо шану нашому захиснику Костянтину та всім захисникам. Вічна слава усім героям, які захищали, захищають і будуть нас захищати! Ніякого прощення ворогу! Слава Україні! Слава нашим Героям!
На кладовищі у скорботі схилили голови присутні під час мітингу пам’яті захисника.
Бібліотекар Гопчицької сільської бібліотеки Наталія Ващенко розповіла про життєвий шлях загиблого: «Сьогодні на цьому святому місці всіх нас зібрало спільне горе: прощаємося із Захисником України Задоєю Костянтином Григоровичем, який народився 18 листопада 1990 року у м. Києві. У 1997 році пішов до першого класу середньої загальноосвітньої школи №303 м. Києва. З 2007-2010 рр. навчався у Київському технікумі електронних приборів за фахом «Комп’ютерне програмування». Мав великий хист до іноземних мов: англійської та китайської. Мріяв закінчити Київський національний лінгвістичний університет. За своє життя, на жаль, не встиг побудувати сім’ю та народити дітей. Але був надійною опорою для рідної сестри Олени та як рідним батьком для племінника Тимура. У вересні 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Ми у вічному боргу перед такими людьми як Костянтин, перед його родиною».
Староста Гопчицького старостинського округу Роман Прилуцький висловив щирі співчуття батькам, рідним, близьким Захисника та наголосив, що Костянтин Григорович віддав заради нашого народу і країни найдорожче – власне життя. Тому пам’ять про нашого земляка назавжди залишиться в серцях односельців та жителів громади. Нехай Бог подарує йому вічне життя та спокій.
Від імені Погребищенської міської ради Анатолій Білик, радник міського голови, звернувся до присутніх: «Душа і серце не може вмістити той біль, який переповнює зараз кожного з нас, а розум не хоче змиритися з тим, що сталося. Добрим словом, добрим ділом ми всі разом будемо примножувати мир на нашій землі, і кожен на своєму місці має робити все можливе для того, щоб ми здобули перемогу. Нехай добрий спомин про покійного Костянтина стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться у пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Сумуємо разом з Вами, низько схиляємо голови у скорботі…».
Офіцер 71 окремої єгерської бригади Десантно-штурмових військ ЗСУ Сахно Олександр у своєму виступі сказав: «Схиляємо голови у скорботі за захисником, який поклав своє життя на вівтар перемоги над ворогом, щоб кожен із нас був вільною людиною у незалежній країні. Снайпер відділення снайперів загону спеціального призначення солдат Задоя Костянтин, ставши янголом, віднині боронитиме Україну разом з лицарями Небесного легіону. Слава і вічна пам'ять Герою».
Побратим 132 окремого розвідувального батальйону десантно-штурмових військ ЗСУ Ельяр Теймуров наголосив, що Костянтин з гідністю проніс через усі випробування почесне звання солдата Збройних сил України. Він був вірний своєму обов’язку до останньої хвилини свого молодого життя. Саме завдяки таким, як він та його побратими, наша земля тримається зараз у цій страшній несправедливій війні, зберігається наша державність. Саме завдяки їм на цю землю прийдуть нові покоління, які з гордістю будуть називати себе українцями. Для мене він залишиться доброзичливим, усміхненим, безвідмовним товаришем і вірним другом. Низький уклін батькам, які виховали сина-Героя!
Сестра Олена зачитала проникливі рядки, які написав Владислав Ковальчук, в знак дружби, скорботи та подяки другові Костянтину: «Костя був моїм Другом, з великої літери. Одним з небагатьох, хто пройшов поряд зі мною величезну кількість труднощів та життєвих викликів, завжди підтримуючи та допомагаючи, не дивлячись ні на що. Ніколи не обходив стороною тих, кому потрібна допомога. Останню сорочку з себе зняв би, але не відмовив би. Костя проходив всі випробування з гумором та посмішкою на вустах, для нього все - суцільний жарт. Бо якщо не сміятись, то що ще залишається робити в цьому житті? Пам’ятаю день, коли він зателефонував та повідомив що за три дні йде до армії. Як він сказав: «Настала пора». Його вибір був осмисленим та однозначним: Костя боровся за найсвятіше - ідею. Ця ідея не була якоюсь неосяжною та високою, якраз навпаки. Ідея, проста як білий день, полягала в свободі. Свободі вибору, дій, думок та поглядів. Костя мав м’яке серце, проте тверду, як сталь, волю. Ніхто не вказуватиме йому що робити. Ніхто не прийде до нього додому зі зброєю в руках і буде чогось вимагати. За цю ідею він віддав найдорожче - своє життя. Твоя ідея живе. Живе разом з нами. Тяжкою ціною. Спочивай з миром, друже. Вічна честь та слава Герою».
Хвилиною мовчання учасники траурного процесу вшанували пам'ять про нашого воїна – захисника Задою Костянтина Григоровича.
Висловлюємо щирі співчуття сім’ї, рідним, близьким та побратимам Героя України. Схиляємо голови та шануємо кожного, хто поклав своє життя за свободу і любов до рідної землі.
Вічна пам’ять Захиснику України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
