Віддав найдорожче – власне життя – за нашу свободу, за право жити на своїй землі, за майбутнє України: в с. Гопчиця Погребищенської громади попрощалися з Героєм
28 травня 2026 року в с. Гопчиця провели в останню путь відважного воїна Міхеєва Юрія Геннадійовича.
У церемонії прощання із захисником взяли участь рідні та близькі, представники духовенства, друзі, представники міської ради, побратими, жителі Погребищенської територіальної громади, що прибули розділити горе та підтримати сім’ю та рідних загиблого воїна.
Священнослужителі Православної церкви України відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі.
Ведуча поховального церемоніалу Наталія Ващенко повідомила: «Міхеєв Юрій Геннадійович народився 23 травня 1972 року в м. Алмалик Ташкентської області. У 1979 році пішов до першого класу. Після закінчення 9 класу вступив до гірничо-металургійного технікуму. Доля склалася так, що родина переїхала жити на Вінниччину. Проживали в с. Ганівка, займалися вирощуванням овочевих культур.
У 1990 році Юрій був призваний на строкову службу. У 1993 році в Погребищенському ПТУ №42 здобув професію «Газоелектрозварювальник». Після навчання працював на різних роботах у с. Гопчиця. У 1998 році одружився, має доньку Алевтину. З 2014 року перебував у цивільному шлюбі з дружиною Таїсою.
У березні 2022 року Юрій Міхеєв був призваний до лав Збройних Сил України. Мужній, дисциплінований, безстрашний, надійний — саме ці риси характеру проявив наш Герой. У 2024 році Міністр Оборони України нагородив Юрія Міхеєва «Залізним хрестом», а потім він отримав «Золотого хреста».
Ми у вічному боргу перед такими людьми, як Юрій, перед його родиною, бо наш із вами щоденний спокій і мирне небо над головою дається занадто важкою ціною – втратою людського життя і про це ніколи не потрібно забувати».
Присутні хвилиною мовчання вшанували пам'ять про воїна Юрія та всіх загиблих Героїв.
До учасників траурної церемонії звернувся начальник відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Погребищенської міської ради Сергій Скарбовійчук, який, зокрема, зазначив: «Від болючих непоправних втрат невимовним материнським криком вже волає вся наша стражденна земля. Сумний день для України, нашої Погребищенської громади, села Гопчиця.
Сьогодні ми прощаємося з Героєм і Воїном, мужнім Захисником, командиром гармати гарматного розрахунку самохідного артилерійського взводу самохідної артилерійської батареї самохідного артилерійського дивізіону військової частини, головним сержантом Міхеєвим Юрієм Геннадійовичем, котрий помер в Київській обласній клінічній лікарні 9 травня 2026 р. внаслідок важкого поранення, отриманого внаслідок бойових дій під час виконання службових обов’язків.
Від імені міської ради, від імені всієї громади висловлюю найщиріші співчуття родині. Ми розділяємо ваш біль і схиляємо голови перед вами.
Пам’ять про відважного захисника житиме у серцях близьких, у пам’яті мешканців громади, в історії нашого міста, у майбутньому України, за яке він віддав своє життя.
Вічна і світла пам'ять Юрію. Справжньому Воїну-Герою. Слава Україні».
Побратим Василь у своєму скорботному виступі сказав: «Сьогодні ми проводимо в останню путь Героя України, воїна, захисника, побратима. Він був не просто побратимом, а й хорошим товаришем. Людину, яка до останнього подиху залишалася вірна присязі, своєму обов’язку, своїй родині та своїй державі. Ми з Юрієм прийшли на службу в один день — 27 березня 2022 р., разом починали цей шлях, разом служили, разом пройшли Донеччину, тримали оборону Авдіївки, при ротації виконували бойові завдання на Запорізькому напрямку. Юра був відповідальним за людей, за виконання завдань, за кожне рішення. Ніколи не ховався за чужими спинами, завжди йшов уперед. Добрий, щирий, відкритий. Він був у таких місцях, звідки люди часто не повертаються, але Юрко повертався, ніколи не шукав легких доріг, ніколи не відступав, завжди брав відповідальність на себе. Таким ми його знали і запам’ятали назавжди. Війна багато його разів випробовувала, але цього разу вона забрала у нас не просто воїна, а друга, побратима, людину з великим серцем, чоловіка, батька, дідуся, який ще зовсім недавно радів народженню онука і мріяв про мирне життя. Сьогодні ми проводжаємо тебе в останню дорогу, ти пройшов важкий шлях і вистояв там, де було пекло, ти був справжнім воїном. Від усіх наших хлопців, від усіх побратимів, від усього батальйону, від нашої 110-ї бригади дякуємо тобі. Дякуємо тобі, брате, за службу, ми обов’язково помстимося за твою смерть. Слава Україні!».
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким та побратимам Героя України.
Схиляємо голови та шануємо кожного, хто поклав своє життя за свободу і любов до рідної землі.
Ім’я Юрія є взірцем мужності, патріотизму та незламності, яке навіки вписане в історію Погребищенської громади та України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
