Віддав найдорожче – власне життя – за нашу свободу, за майбутнє України: в с. Борщагівка Погребищенської громади попрощалися з Героєм
1 серпня 2026 року в с. Борщагівка провели в останню путь відважного воїна Рафаловича Олександра Павловича.
У церемонії прощання із захисником взяли участь рідні та близькі, представники духовенства, друзі, представники міської ради, побратими, жителі Погребищенської територіальної громади, що прибули розділити горе та підтримати сім’ю та рідних загиблого воїна.
Священнослужителі Православної церкви України провели заупокійний парастас за загиблим Героєм Батьківщини відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі.
Як розповіла на церемонії поховання староста Борщагівського старостинського округу Тетяна Лубчук, Олександр Павлович народився 14 квітня 1969 року у с. Борщагівка Вінницького району Вінницької області.
У 1975 -1985 роках навчався в Борщагівській середній школі.
У Білоцерківському професійно-технічному училищі №5 здобув професію токар, водій-механік.
Працював токарем на Білоцерківському заводі «Первомайськ», в с. Рогізна Сквирського району, в с. Кошів Тетіївського району, с. Борщагівка та с. Капустинці.
Разом із дружиною Валентиною виховували 3 синів та доньку.
Призваний на військову службу 4 березня 2022 року.
15 грудня 2024 року внаслідок мінометного обстрілу та штурмових дій московського окупанта, Олександр загинув.
Смерть кожного воїна — це незагойна рана на тілі нашої громади.
Подвиг Олександра не буде забутий. Він справжній Герой, його ім’я назавжди закарбоване в історії нашого краю та всієї України.
Слава українському воїну, який захищав рідну Україну від російського ворога, віддавши своє життя за свободу, незалежність та мирне майбутнє своєї землі.
Вічна і світла пам'ять Олександру Павловичу.
Вічна шана. Слава Україні.
Начальник відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Погребищенської міської ради Сергій Скарбовійчук, зокрема, зазначив: «Сьогодні ми прощаємося з нашим воїном – земляком Рафаловичем Олександром Павловичем, який загинув від рук російського агресора 15 грудня 2024 року під час виконання обов'язків військової служби, завдань пов'язаних із захистом Батьківщини, незалежності та територіальної цілісності України, в районі населеного пункту Новооленівка Покровського району Донецької області.
Для України він — Герой, залізо і щит. А для нас він був люблячим сином, чоловіком, батьком, братом і людиною з величезним серцем та неймовірною добротою.
Олександр віддав найдорожче, що мав — своє життя, аби ми мали майбутнє.
Від імені міської ради, від імені всієї громади висловлюю найщиріші співчуття родині. Дякуємо Олександру Павловичу за відвагу, щирість та патріотизм. Жодні слова не здатні зменшити біль цієї втрати. Ми розділяємо ваш біль і схиляємо голови перед вами.
Дякуємо воїну за мужність, вірність та його подвиг».
Спогадами про маленького Шуріка поділилася вчителька біології Марія Дудар: «Пам’ятаю перший урок, коли я зайшла в клас, Саша сидів за третьою партою такий маленький. Він дуже любив мій предмет, знав його на відмінно. Його голівка світилася як сьогоднішні соняшники, а очі завжди були усміхненими. Завжди заходив до нас на каву і давав поради. Висловлюю найщиріші співчуття родині і хочу зазначити, що Саша був дбайливим господарем, в селі немає жодної хати, де б його руки не доклали своєї праці. Він був безвідмовним, завжди приходив на допомогу іншим. Сашуня, вічна тобі пам'ять, м’якеньких хмаринок, ми завжди будемо тебе пам’ятати. Любимо тебе, пишаємося тобою. Царство небесне і вічний спокій. Слава Україні».
Благочинний Православної церкви України Погребищенської громади протоієрей отець Петро, зокрема, сказав: «Ми сьогодні маємо жахливе становище для нашої країни, російський ворог прийшов і топче нашу землю і знищує усе, що може на своєму шляху. Сьогодні ми схиляємо голови перед нашим Героєм Олександром і ми у великому боргу перед ним і тими воїнами, які нас захищають. Це і є справжнє геройство — коли людина, не шкодуючи сил, не думаючи про себе, віддає життя за ближніх. Це найвища жертва і найвищий прояв любові. Подвиги таких людей житимуть у нашій пам’яті вічно. Вічна слава нашому захиснику-герою! Молимося, щоб усі наші воїни, які сьогодні стоять на сторожі миру, свободи і життя, повернулися додому живими і здоровими».
Дитячий духовий оркестр «Козачок» Гопчицького сільського будинку культури виконав «Гімн України», пролунали останні постріли військових на честь, шану і незабутню пам’ять про славного воїна, нашого земляка.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
