Тебе чекали — вістки, дзвінки, надії… Молилась мати, щосили уночі. А ти лежиш… В очах — уже не мрії, а тільки спокій, вічний і святий
13 червня 2025 року в м. Погребище провели в останню путь відважного воїна Солодюка Олександра Васильовича.
У церемонії прощання із захисником взяли участь рідні та близькі, представники духовенства, друзі, однокласники, представники міської ради, побратими, жителі Погребищенської територіальної громади, що прибули розділити горе та підтримати сім’ю та рідних загиблого воїна.
Священнослужителі Української Православної церкви відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі.
До рідних і близьких загиблого звернувся Благочинний Православної церкви України Погребищенської громади протоієрей отець Петро, який, зокрема, сказав: «Вбивства, знущання, викрадення, депортації мирних жителів, руйнування міст, сіл, шкіл, лікарень, - це геноцид, спрямований на знищення української ідентичності. Ворог прагне стерти нас із лиця землі, забрати нашу свободу, принизити, поневолити і показати світу, що демократія безсила перед свавіллям авторитарних режимів, перекроїти карту світу завдяки своїм імперським амбіціям. Хай добра пам’ять геройських вчинків буде для нас прикладом як треба любити свій народ і свою державу. Сьогодні ми зібралися тут, щоб скласти подяку нашому Воїну-Захиснику Олександру, який мужньо боронив нас. Наша подяка не може виразитися словами, вся Україна, всі жителі висловлюють свою подяку таким захисникам, як він. Наші Воїни-Захисники виконують найвищу заповідь: віддають своє життя за ближніх своїх, ризикуючи життям заради нас. Вічна слава нашому Захиснику».
На кладовищі до учасників траурної церемонії звернувся Погребищенський міський голова Сергій Волинський, який висловив щирі співчуття рідним загиблого воїна-Героя та наголосив: «Сьогодні — один із найважчих днів для нашої громади, для кожного з нас. Ми зібралися тут, щоб провести в останню путь нашого земляка, Героя, людину з великої літери, стрільця-снайпера 1 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону військової частини, солдата Солодюка Олександра Васильовича.
Олександр Васильович народився 25 травня 1984 року в м. Погребище. 3 1990 року по 2001 рік навчався в Погребищенській загальноосвітній середній школі №1. 3 2001 року навчався у Вінницькому торгівельно-економічному інституті, де здобув економічну професію.
Олександр був призваний до лав Збройних Сил України 16 вересня 2022 року. 3 27 січня 2023 року вважався зниклим безвісти, і лише 4 червня 2025 року було офіційно встановлено факт його загибелі під час бойових дій поблизу н. п. Ямполівка Лиманського району Донецької області.
Важко підібрати слова, коли серце стискає біль, а сльози навертаються самі собою. Ми втратили не просто воїна — ми втратили одного з найкращих синів України. Людину, яка уособлювала собою все те, чого так не вистачає світові: розум, доброту, мужність, чесність і справедливість.
Він не просто пішов боронити Батьківщину — він зробив це свідомо, з глибоким переконанням у своїй правоті. Він не шукав слави, не гнався за нагородами — його вела любов. Любов до своєї землі, до свого народу, до своєї родини. Ті, хто знав Олександра підтвердять: це була світла людина. Він завжди мав добре слово, завжди приходив на допомогу. І разом із тим — мав твердий характер, вмів стояти за правду навіть тоді, коли це було важко.
Його хоробрість була не лише на полі бою — вона була у його щоденному житті, у його вчинках, у його ставленні до людей. Герої не вмирають. Вони живуть у нашій пам'яті, у серцях, у кожному доброму вчинку, натхненному їхнім прикладом. І наш Герой залишиться з нами назавжди — у вулицях, якими він ходив, у школі, де навчався, у серці нашого міста, яке сьогодні сумує і гордиться водночас.
Дорогі рідні, ми низько схиляємо голови перед вашим горем. Але разом з тим — дякуємо вам. За те, що виховали такого сина. За те, що поділили його з Україною. Вічна пам'ять Герою».
Голова ГО «Погребищенська спілка учасників АТО та інших бойових дій», оператор відділення рекрутингу та комплектування четвертого відділу Вінницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Павло Сердюк зазначив: «Неможливо підібрати слова, це дуже велика втрата для нас. Всі, хто знали Сашка, знали його темперамент, його як добру та чуйну людину. Він не є жертвою, він є свідомим українцем, який зробив свій свідомий вибір і став на захист. Він ні в кого не питав порад, вирішив так сам і віддав своє життя за мирне небо над нами. Ми завжди будемо йому вдячні за це". Прочитав слова його друга, який написав про те, що Саша був добрим, чесним, відданим, любив Україну та свою рідну землю, працював на ній. Жив би й далі, аби не ці прокляті москалі. Наш обов’язок пам’ятати про нього, бо він того вартий.
У виступі представника 95-ої окремої десантно-штурмової Поліської бригади йшлося: «Сашко був добрий, завжди добивався своєї цілі, скільки ми всього пройшли разом, він був не просто солдатом. Він був другом, братом по духу. З ним було легко в найтяжчі моменти — він умів підтримати, пожартувати, навіть коли навколо лунали вибухи. Він ніколи не ховався за спинами інших і завжди ішов першим, показуючи приклад мужності. Він віддав найцінніше — своє життя — заради нашої свободи, заради нашого майбутнього. Ми не забудемо цього ніколи. Пам’ять про нього житиме в наших серцях, у нашій боротьбі, у нашій перемозі. Сумуємо, брате… Але й пишаємося, що мали честь служити поруч з тобою. Ми продовжимо твою справу. І твоя жертва не буде марною. Герої не вмирають!».
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Ім’я Олександра є взірцем мужності, патріотизму та незламності. Воно навіки вписану в історію Погребищенської громади та України. Спочивай з миром воїне!
Слава Україні! Вічна Слава нашим Героям!
Відділ організаційної та інформаційної роботи
