Ще зовсім молодий, ще повний був надій, ще стільки мав прожити, здійснити стільки мрій. Ще мав би чути вдома дитячий дзвінкий сміх, а доля написала найтяжчий шлях для всіх
5 листопада 2026 року в с. Скибинці провели в останню путь нашого Захисника Заїця Віталія Олексійовича, який віддав своє життя за свободу і незалежність України, за мирне життя кожного з нас.
Попрощатися із загиблим Героєм прийшли рідні, близькі, друзі, військовослужбовці, побратими, представники влади, духовенство та мешканці громади, які віддали шану й схилили голови за найвищу жертву нашого земляка в ім’я Батьківщини.
Священнослужителі Православної церкви України провели заупокійний парастас за убієнним Героєм відповідно до релігійних канонів біля будинку та на кладовищі.
На кладовищі староста Борщагівського старостинського округу Тетяна Лубчук у своєму виступі зазначила, що Заїць Віталій Олексійович народився 19 січня 1991 року в селі Скибинці. Тут минули його дитячі та юнацькі роки. Після закінчення Капустинецької загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів продовжив навчання у механіко-технологічному коледжі міста Києва, де здобував фах електрозварювальника.
Свій трудовий шлях Віталій розпочав у Київському політехнічному інституті імені Ігоря Сікорського, де працював завідувачем складу. Згодом переїхав до Вінниці, де працював автомеханіком на станції технічного обслуговування автомобілів.
Віталій був люблячим чоловіком і турботливим батьком. Разом із дружиною виховували сина та доньку, які були для нього найбільшою радістю, гордістю та сенсом життя.
28 вересня 2023 року Віталій був призваний до лав Збройних Сил України. Військову службу проходив на Бахмутському напрямку, обіймаючи посаду навідника кулеметного відділення кулеметного взводу механізованого батальйону. За сумлінне виконання військового обов’язку, мужність і відвагу був відзначений нагрудним знаком «Золотий хрест».
7 вересня 2024 року, під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Коренево Кореневського району Курської області Російської Федерації, Віталій героїчно загинув, віддавши своє життя за свободу та незалежність України.
У пам’яті рідних, друзів і всіх, хто його знав, Віталій назавжди залишиться доброзичливою, щирою, відповідальною та надійною людиною.
Він умів знаходити спільну мову з людьми, цінував дружбу, був товариським, відкритим і завжди готовим підтримати. Він не встиг здійснити всіх своїх мрій, побачити, як зростають його діти, прожити довге життя поруч із найдорожчими людьми. Пам’ять про нього, його мужність і жертовність назавжди житиме в серцях рідних, близьких та вдячних земляків.
Начальник відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Погребищенської міської ради Сергій Скарбовійчук сказав, що Віталій був тим, хто не ховався за чужими спинами, хто завжди йшов уперед, хто вірив у те, що кожен із нас може зробити свою частку для спільної перемоги. Його життя — це історія про гідність, про відповідальність, про любов до рідної землі. Ми не можемо повернути його, але можемо зберегти пам’ять про нього — у наших справах, у нашій єдності, у нашій боротьбі за те, за що він віддав своє життя.
Нині українці ціною своїх життів боронять наше право бути українцями, жити на своїй, Богом даній землі, говорити рідною мовою, бути єдиною нацією.
Жодна армія світу не здолає націю, яка має невмирущу волю до життя, незламну силу духу й могутнє, відважне військо.
«Від імені Погребищенської міської ради, виконавчого комітету та всієї нашої громади висловлюю щирі співчуття родині, близьким і друзям загиблого Героя. Розділяємо з вами цей невимовний біль. Схиляємо голови перед вашою втратою. Розуміємо, що жодна підтримка не замінить найдорожчої людини, але хочемо, щоб ви знали: у цій скорботі ви не самі. Уся громада сьогодні разом із вами. Подвиг Віталія назавжди залишиться в нашій пам’яті, а його ім’я — у літописі боротьби українського народу за свободу й незалежність.
Ми не маємо права забути тих, хто заплатив найвищу ціну за наше майбутнє. Наш обов’язок — пам’ятати, шанувати, підтримувати родини полеглих і передавати наступним поколінням правду про ціну української свободи. Дякуємо Віталію за мужність, за відданість Батьківщині, за те, що став на захист рідної землі. Вічна пам’ять і слава Герою України! Герої не вмирають, доки живе пам’ять про них. Слава Україні! Героям слава!», - наголосив Сергій Скарбовійчук.
Співчуття рідним Героя від побратимів висловив капелан 22-ї окремої механізованої Миколаївської бригади Олександр Єфремов, який розповів про останні часи його життя, коли був останній бій. Віталій уже був поранений, а росіяни наступали і треба було нашим відходити. І він сказав, щоб хлопці відходили, а він залишився їх прикривати. «Знаєте, ми зібрались на цьому місці, щоб провести в останню земну путь — я наголошую, земну путь — нашого побратима, сина, внука, батька, чоловіка, Героя з великої літери. В Біблії написано: «Немає більше любові, ніж якщо хтось душу свою покладе за друзів своїх». Віталік, поклавши своє життя, душу свою віддав не лише за друзів, а за всіх нас, за всіх людей в Україні. Вічна слава Віталію! Вічна пам'ять»,- сказав капелан.
Брат загиблого Героя, учасник російсько-української війни, ветеран Юрій, звертаючись до присутніх закликав пам’ятати кожного Героя, який загинув, відвойовуючи для нас мир. Він, зокрема, сказав: «Мій брат залишився для мене хорошим, вірним другом. Але в першу чергу Героєм. Героєм, який боровся зі злом, якому байдуже, кого вбивати — чи жінку, чи стару людину, чи дитину. Це зло, яке несе лише спустошення і ріки крові. Але Герої не вмирають. Герої не вмирають, коли вони живуть в наших серцях. Бо не так страшно вмерти на війні, як по війні бути забутим. Слава Україні! — Героям слава! — Вічна пам'ять».
Директор КЗ «Борщагівський ліцей Погребищенської міської ради Вінницького району Вінницької області» Людмила Рафалович та заступник голови ГО «Об’єднані курщиною» пані Юлія також висловили щирі співчуття батькам, дружині та всій родині Віталія.
Благочинний Православної церкви України отець Петро, звертаючись до учасників траурної церемонії, зазначив, що ми сьогодні говоримо не тільки про те, що загинув наш воїн-Захисник Віталій. Ми говоримо, що його вбили свідомо. рашистський ворог прийшов на нашу землю і вбиває нас, хоче знищити державу. Проти цієї орди стоять наші безстрашні воїни, дякуючи яким Україна живе. Ми молимось і просимо Бога, щоб допоміг нам здолати рашистське зло. Кожен загиблий Захисник вже є Ангелом на небесах і допомагає нашим воїнам на землі перемогти орду. Вічна пам'ять Віталію. Слава Україні!
Поховали земляка-Героя з усіма почестями під залпи почесної варти та Державний Гімн України.
Ім’я Віталія навіки буде взірцем мужності, патріотизму та незламності. Слава Україні! Вічна Слава нашим Героям!
Відділ організаційної та інформаційної роботи
