Мешканці Погребищенської громади схилили голови у глибокій скорботі, - провели мужнього Захисника Романа Ільчука в останню земну дорогу
15 жовтня 2026 року мешканці Погребищенської громади в с.Мончин провели в останню земну дорогу Героя, старшого стрільця – оператора 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А7028, старшого солдата Ільчука Романа Віталійовича.
У церемонії прощання із захисником взяли участь рідні та близькі, представники міської ради, духовенства, побратими, жителі Погребищенської територіальної громади, що прибули розділити горе та підтримати рідних загиблого воїна.
Священнослужителі Православної церкви України відспівали захисника Батьківщини відповідно до релігійних канонів біля будинку, у Храмі Різдва Пресвятої Богородиці та на кладовищі.
Священник Православної церкви України Погребищенської громади отець Іван висловив співчуття рідним і близьким воїна небесного легіону Романа та сказав, що ми проводжаємо в останню дорогу Героя-Романа, який віддав за нас з вами найдорожче – свою душу. Роман прощається із своїми близькими, прощається із своєю бабусею, яка його виростила і пишалася ним. Є дуже великий біль, коли батьки, бабусі ховають своїх дітей, онуків. Сьогодні новопреставлений син Божий Роман дякує і прощається із всіма з вами, хто прийшов віддати йому шану. Віддавши своє життя за нас з вами, Роман попадає в Царство Боже.
На кладовищі представниця 96-ї зенітної ракетної Київської бригади капітан Ольга повідомила, що свій військовий шлях Роман розпочав у 2020 році у 96-ій зенітній ракетній Київській бригаді. У 2023 році Роман виявив бажання підписати контракт і продовжити надалі захищати та обороняти свою рідну землю від ворога. У 2025 році Роман був переведений до сухопутних військ в 100-ту окрему механізовану бригаду. Був дисциплінованим, здібним військовослужбовцем, який завжди приходив на допомогу побратимам. Він без жодних нарікань виконував свій службовий обов’язок, палко любив свою рідну землю.
«Керівний та особовий склад 96-ї бригади висловлює щирі співчуття родині загиблого Романа. Не передати словами, яке горе спіткало родину та наш колектив нашої частини. Нехай тобі вічна пам'ять буде, Романе. Вічна тобі шана і слава. Слава Україні!», - сказала Ольга.
Начальник відділу з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Погребищенської міської ради Сергій Скарбовійчук висловив співчуття родині загиблого воїна-Героя та зазначив: «Сьогодні Погребищенська громада схиляє голови у глибокій скорботі. Ми зібралися, щоб провести в останню земну дорогу нашого Захисника, молодого українця, який віддав своє життя за Україну, за нашу свободу, за можливість жити на рідній землі Ільчука Романа Віталійовича.
Роман Віталійович народився 05 лютого 2000 року в селі Мончин. До першого класу пішов у 2006 році, в 2015 році закінчив 9 класів.
2015 - 2018 роках, - навчався у ВПУ №42, де здобув професію «Тракторист-машиніст сільськогосподарського (лісогосподарського) виробництва категорії «А1», слюсаря-ремонтника та водія автотранспортних засобів категорії «С»». 2020 - 2022 роках, - строкова служба у 96-ій зенітній ракетній Київській бригаді. Прийнятий на військову службу за контрактом 15 червня 2023 року.
6 травня 2025 року у бою за Україну, її свободу і незалежність, відданий військовій присязі на вірність Українському народові, старший стрілець – оператор 1 механізованого відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 1 механізованого батальйону військової частини А7028, старший солдат Ільчук Роман Віталійович героїчно загинув в районі населеного пункту Торецьк Бахмутського району Донецької області.
Надзвичайно важко знаходити слова в такі хвилини. Особливо тоді, коли йдеться про молодого хлопця, перед яким мало бути ціле життя. Життя, у якому ще стільки всього мало статися: здійснитися мрії, відкритися нові дороги, народитися плани, створитися власна сім’я, пролунати щасливий сміх у рідному домі. Він мав жити, кохати, радіти простим речам, будувати своє майбутнє. Але росія обірвала ці плани, забрала його майбутнє та залишила невимовний біль у серцях усіх, хто знав Романа Віталійовича.
Майже півтора року його рідні жили між надією та відчаєм: чекали звістки, вдивлялися в телефон, молилися, сподівалися... Виснажливий період невідомості — болісних запитань, тривожного очікування та віри, яка допомагала триматися. І навіть коли розум намагався підготуватися до найстрашнішого, серце все одно відмовлялося вірити в непоправне.
Жодні слова не здатні втамувати біль батьків, які втрачають сина. Немає слів, які могли б загоїти рану в серцях рідних. Немає нічого страшнішого за російську війну, яка забирає молодих, сильних, сповнених життя людей.
Від імені Погребищенської міської ради, виконавчого комітету та всієї нашої громади висловлюю щирі співчуття родині, близьким і друзям загиблого Героя.
Розділяємо з вами цей невимовний біль. Схиляємо голови перед вашою втратою. Розуміємо, що жодна підтримка не замінить найдорожчої людини, але хочемо, щоб ви знали: у цій скорботі ви не самі. Уся громада сьогодні разом із вами.
Подвиг Романа назавжди залишиться в нашій пам’яті, а його ім’я — у літописі боротьби українського народу за свободу й незалежність.
Ми не маємо права забути тих, хто заплатив найвищу ціну за наше майбутнє. Наш обов’язок — пам’ятати, шанувати, підтримувати родини полеглих і передавати наступним поколінням правду про ціну української свободи.
Сьогодні ми прощаємося з молодим Захисником, але не прощаємося з пам’яттю про нього. Вона житиме в серцях рідних, у вдячності побратимів, у пам’яті громади та в незалежній Україні, за яку він боровся.
Дякуємо Роману за мужність, за відданість Батьківщині, за те, що став на захист рідної землі. Пробач, що не змогли вберегти тебе. Пробач, що сьогодні проводжаємо тебе не з перемогою, а з невимовним болем і сльозами.
Вічна пам’ять і слава Герою України! Герої не вмирають, доки живе пам’ять про них. Слава Україні! Героям слава!»
Староста Мончинського старостинського округу Інна Ткачук зачитала вірш Оксани Максимишин – Корабель «Мамо, не плач. Я повернусь весною…».
Дитячий духовий оркестр «Козачок» Гопчицького сільського будинку культури виконав «Гімн України», пролунали останні постріли військових на честь, шану і незабутню пам’ять про славного воїна, нашого земляка. Роман є взірцем мужності, патріотизму та незламності. Його ім’я навіки вписане в історію Погребищенської громади та України.
Відділ організаційної та інформаційної роботи
